Досвід використання модульно-розвивального навчання

Сторінка 7

де:

МОЦН - модульна одиниця цілей навчання;

МОЗО - модульна одиниця змісту освіти;

МОМН - модульна одиниця методів навчання;

МООФН - модульна одиниця організаційних форм навчання;

МОФОПД - модульна одиниця форм організації пізнавальної діяльності;

МОДЗ - модульна одиниця дидактичних засобів;

МОРРН - модульна одиниця бажаних реальних результатів навчання;

МОРКД - модульна одиниця результатів контролю і діагностики.

Таблиця 1.2.

Проектування психолого-педагогічного змісту цілісного навчального модуля

Етапи навчального модуля

Імовірне поле проектованого психолого-педагогічного змісту навчального модуля

1. Установчо-мотиваційний.

Визначення близьких, віддалених перспектив учіння, постановка нових навчально-виховних цілей; стимулювання прагнення учнів до успіхів у діяльності; актуалізація мотиваційних резервів учня; створення психологічного клімату довіри між учипелем і учнем; відчуття учнем власної компетентності; внутрішнє включення вчителя і учня в ситуацію вільного вибору; позитивне проблемно-діалогічне прийняття учнем навчально-виховних цілей; введення учнів в спроектоване понятійно-термінологічне поле; формування внутрішньої мотивації учня; привернення уваги учнів до змістового модуля; доказовість актуальності виучуваного матеріалу; емоційна насиченість пізнавальної активності учнів; усвідомлення учнями особливостей потенційного проблемно-пошукового поля; пред'явлення структурно-часової моделі цілісної навчальної діяльності; попередня самостійна робота учня, в т.ч. випереджальні домашні завдання, досліди тощо .

2. 3містово-пошуковий.

Мінімізація теоретичного матеріалу теми, грунтовна психологічна готовність, учителя і учня до спільного пошуку нового знання; актуалізація опорних знань і відшукання їхніх зв'язків з невідомими знаннями; формування і переборення кожним учасником навчального процесу внутрішніх проблемних ситуацій, що функціонують, на основі єдиної навчальної проблемної ситуації; зіткнення учнів з особистісною невизначеністю, інтелектуальним утрудненням, смисловими суперечностями та їх емоційно-психологічне переживання; створення оптимальних психолого-дидактичних умов для продуктивного функціонуваня внутрішних проблемних ситуацій вчителя і учня; змістовність і розгорнутість зовнішнього і внутрішнього навчальних діалогів; висунення системи гіпотез; забезпечення найкращій умов для оперативного виникнення тих чи інших джерел внутрішньої проблемності згідно з віковими особливостями учнів; взаємозв'язок, достатність різних проблемно-діалогічних форм пошукового мислительного процесу вчителя і моделювання продуктивних пауз учня; вибір оптимальних рівнів вирішення учнями проблемних завдань залежно від інтелектуально-вольових можливостей учнів; розкриття загальної логіки і системи доведень.

3.Оцінювально-смисловий.

Система завдань для оцінки рівнів засвоєння і розуміння навчального матеріалу, рівні осмислення навчальної інформації залежно від віку; осмислення фундаментальних залежностей як суті закону, поняття, теорії; оцінювання учнями правильності розуміння набутих знань; корекція адекватності оволодіння навчальною інформацією; проміжна рефлексія учителем правильності форм і методів результативності навчання; стимулювання успіхів у конкретній навчальній діяльності; визначення ступеня оволодіння навчальним матеріалом, розуміння смислового змісту виучуваного; актуалізація соціально-нормативних труднощів і суперечностей як невідповідність між теоретичними знаннями і потребами їх практичного використання.

4. Адаптивно-перетворювальний.

Система вправ для вироблення вмінь і навичок; диференціація навчальних завдань, форм і методів навчальної діяльності для практичного використання знань; застосування здобутих теоретичних знань у типових і нетипових умовах; моделювання регуляційно-вольових зусиль учнів під час проходження навчальних програм, реалізації технологій, адаптації методик; відпрацювання інваріантних способів навчальної діяльності; творче перенесення знань у нові умови діяльності; взаємооцінювання засвоєних знань і вироблених умінь учнями; пошук можливостей конструктивного застосування теоретичних знань на практиці; проведення експериментів за окремими інструкціями, схемами, програмами; осмислення ефективності різних форм діяльності в нетипових ситуаціях; організація здобутих знань як нормативних (алгоритми, інструкції, технології тощо)

5. Системно-узагальнювальний.

Актуалізація ментального досвіду школярів; формування ціннісно-естетичного ставлення до здобутих знань і норм: уміння визначити місце теми у загальному змісті навчального курсу та освіти в цілому; тестове оцінювання рівня оволодіння знаннями, нормами, цінностями; встановлення зв'язків і закономірностей між поняттями і явищами (аналіз і синтез); структурування виучуваного матеріалу, встановлення логічних зв’язків; постановка і концептуальне розв’язання кількох світоглядних проблем; збагачення ментального досвіду учнів гуманітарними і передусім морально-етичними знаннями і цінностями; оформлення систематизованих знань за допомогою знаково-графічних засобів (таблиці, схеми та ін.); перехід від часткових широких узагальнень, від окремих до загальнолюдських норм, від індивідуальних до духовних цінностей.

6. Контрольно-рефлексивний.

Розвиток творчої рефлексії, збагачення ціннісно-естетичної сфери особистості. Основний психолого-педагогічний зміст підсумкове оцінювання рівнів оволодіння знаннями, нормами, цінностями; взаємозалежність оцінки вчителя і самооцінки учня; спільний звіт вчителя і учня про соціальне зростання протягом проходження повного функціонального циклу; усвідомлення засвоєного набору норм діяльності; особистісний відбір змістових цінностей; рефлексивне переструктурування особистісних знань, норм і цінностей; загострення проблеми духовного самовдосконалення і відшукання напрямів її розв'язання; самоаналіз і самоусвідомлення міри збагачення учнем і вчителем власного ментального досвіду; самозвіт про ціннісно-естетичне збагачення ментального досвіду учня; визначення морально-етичних проблем, які залишилися нерозв'язаними на особистісному рівні.

7. Духовно-естетичний.

Внутрішній розвиток особистості учня, учителя через переживання. Формування ціннісно-регуляційної сфери, самозвіт про ціннісно-естетичне збагачення ментального досвіду учня; внутрішня творчість через пошук смислових опор "Я - концепції".

Страницы: 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12



Письмо як засіб навчання іноземної мови
В навчанні іноземної мови розрізняють письмо як засіб навчання і письмо як специфічний вид мовленнєвої діяльності. До недавнього часу в шкільних програмах з іноземних мов письмо розглядають лише як з ...

Методичні передумови формування понять про іменник на уроках рідної мови
Вивчення іменника в початкових класах сприяє розвиткові логічного мислення дітей, мови, усвідомлення граматичних категорій (роду, числа, відмінка), формує навички свідомого вживання різних граматични ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net