Прийоми навчання творчого розповідання

Сторінка 1

Кожен вид творчих розповідей потребує своїх прийомів навчання. Так, наприклад, перед тим, як пропонувати дитині складати творчі розповіді про іграшку, вихователь має дати зразок, тобто сам описати іграшку і розповісти, як нею можна гратися (скажімо, провести дидактичну гру «Магазин іграшок» чи «Подарунок»). Надзвичайно корисними є заняття з роздавальним матеріалом. Е.П. Короткова розробила такі заняття з механічними і музичними іграшками.

Коли педагог знайомить дітей з новим завданням, він може використовувати зразок розповіді, план та інші прийоми. Наприклад, показуючи іграшку, вихователь пропонує дітям придумати розповідь про хлопчика або дівчинку, у яких нібито була ця іграшка. Ось найбільш вживаний план такої розповіді.

Як опинилася ця іграшка у дитини?

Яка вона була?

Що дитина з нею робила?

На перших заняттях доречно розпочинати роботу з першого і третього пунктів плану, підказавши дітям 2-3 варіанти для складання розповідей (іграшку купили, подарували — хто, коли, з якого приводу; з іграшкою хлопчик грався не один, а з товаришем, або приніс іграшку у дитячий садочок).

Складнішим завданням є складання дітьми розповідей про одну іграшку, але з різними сюжетами. Якщо дітям важко його виконати, або діти дотримуються названих варіантів і ніхто не виявляє творчої ініціативи, вихователь може запропонувати кілька варіантів розвитку сюжету (іграшку знайшли — хто, де, коли?). Нова зав'язка призведе до зміни змісту розповіді.

У подальшій роботі наведений вище план може бути доповнений такими пунктами: Чи довго іграшка була у дитини? Що робила дитина, щоб іграшка залишалася цілою і гарною? Ці запитання також спонукають дітей до творчого виконання завдання.

На подальших заняттях з демонстраційним, а потім і з роздавальним матеріалом можна використовувати вже 2 іграшки, а також елементи декорації (тваринки, ялинку, ляльку і хатинку; ляльку, стіл, плиту, посуд).

Складання творчих розповідей можна поєднати з розігруванням, показом дій. Для цього слід підготувати достатню кількість іграшок, матеріал для декорації (будиночки, дерева, парканчики), щоб дитина могла використати його відповідно до свого задуму. Такі заняття дуже зацікавлюють дітей, вони із задоволенням слухають і дивляться Інсценування товаришів.

Спочатку роль оповідача складна для дитини, оскільки потребує швидкої реакції, розподілу уваги між показом та словом. Тому на першому занятті вихователь пропонує зразок розповіді, повторює його 2-3 рази і пояснює, як потрібно розповідати. Наприклад: "Сьогодні ми знову будемо придумувати розповіді про іграшки, але не такі, як раніше. Я приготую свій стіл. Потрібно говорити і відразу пересувати іграшку на столі. Подивіться, ось легковий автомобіль. Послухайте розповідь про нього: "Одного разу водій виїхав на роботу (пересуває автомобіль). Раптом він згадав, що не заправив пальне у машину (зупиняє машину). Нічого робити, доведеться повертатися (повертає авто). Набрав водій бензину (зупиняє машину біля краю стола) та швиденько поїхав на роботу (швидко пересуває машину)».

Складнішим видом роботи є розповідання за сюжетною ігровою обстановкою. Воно наближається до розгорнутого творчого розповідання, але спирається на наочний матеріал. Дітям пропонують скласти невелику сюжетну розповідь про розміщену в певному порядку групу іграшок. Це потребує складної аналітико-синтетичної діяльності, тому корисним буде використання прийому розігрування ситуацій. Специфіка цих розповідей полягає у тому, що дитина одночасно розв'язує три завдання: вигадує сюжет, рухає іграшки по столу та розповідає слухачам про дії іграшок. Тобто дитина — драматург, режисер і актор одночасно.

Складанню розповідей із досвіду бажано навчати дітей молодшого дошкільного віку. Вихователь разом із дітьми пригадує якусь подію, наприклад новорічне свято у групі, спостереження за котиком чи хом’ячком, екскурсію по території дошкільного закладу. Оживлювати спогади, відчуття допомагають окремі предмети, пов’язані з цією подією (коробка з новорічними прикрасами, карнавальні маски, фотографії новорічного свята тощо). Педагог запрошує дітей до бесіди, впродовж якої за допомогою запитань відновлює послідовність епізодів, подій у пам’яті малюків. Спільне мовлення (вихователь починає фразу, а дитина продовжує її), що супроводжується рухами, жестами, звуконаслідуванням тощо, становить зміст розповіді з досвіду в молодшій групі. Кожне самостійне висловлювання дитини вихователь узагальнює, звертаючи увагу дітей на позитивні моменти розповіді: «Який молодець Сашко! Він розповів нам про свого ведмедика: який він, що у нього є, як можна гратися з ведмедиком». Це допомагає дітям сприйняти розповідь товариша як зразок, на основі якого вони вчаться будувати свою власну розповідь. Вихователь проводить заняття доти, доки в дітей зберігається інтерес до розповіді. Поступово він привчає їх не лише брати участь у розповіді, а й слухати інших, доповнювати та уточнювати їх.

Страницы: 1 2 3



Малювання ілюстрації до української народної казки "Колобок"
Мета. Розвивати уміння створювати ілюстрації на основі творчої уяви і фантазії, навички малювання тварин і людей; формувати навички роботи з фарбами; вчити учнів глибоко відчувати казку, її добрих ге ...

Дослідження впливу змісту прихованого навчального плану на процес соціалізації особистості в вітчизняній педагогічній думці
Освіта являється одним з найважливіших інститутів, що виконує функції трансляції основної системи цінностей, норм, ролей від одного покоління до іншого. Освітні заклади, поряд з іншими агентами соціа ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net