Поняття і визначення обдарованості у дітей

Сторінка 1

«Витоки людини лише частково можуть бути зрозумілими і раціональними. Таємниця особливості, її єдності нікому не зрозуміла до кінця. Особа Людська більш таємнича, ніж світ. Вона і є цілий світ»

Микола Бердяєв

Обдарованість - одна з таємниць особистості. Термін цей походить від слова «дар», «даровано», «дано» - безкоштовно. І ця таємниця завжди притягала .Мабуть, жодне поняття в психології не викликало такого пекучого інтересу, як обдарованість. Що це таке? Від чого залежить? Чим можна пояснити? Чому одному дається багато, а іншому – сама крихта? Чому один сидить днями і ночами в лабораторії, щось зіставляє, аналізує, сполучає, інший проводить життя за письмовим столом, життя третього зосереджене на тому, щоб щось винайти тощо. А хтось задовольняється зовсім малим. Чому так, хто цим розпоряджається? Поки що чіткої відповіді на ці питання немає, хоча поставлені вони давно.

Сучасна психологічна думка взагалі обходить мовчанням питання проблеми підкреслює, що немає чого займатися тим, що поки не може відкрити наука. Дж.Рензуллі, один з самих відомих дослідників даної проблематики, вважає, що треба просто шукати обдарованих дітей, працювати з ними, створювати загальні і індивідуальні програми розвитку і не копатися в тому, що зараз є абсолютно незбагненним. Природа обдарованості не тільки не зрозуміла, глибоко прихована, захована для науки, - розібратися в цьому явищі важко і самим творчо обдарованим людям: важко логічним, раціональним шляхом встановити, коли, в який момент виникло пекуче бажання щось зробити, винайти, написати, з’ясувати і т.д.

Останнім часом характерним для сучасної освіти є застосування технологій, які сприяють:

а) індивідуалізації навчання;

б) діяльнісній активності учнів;

в) діалоговій взаємодії між вчителем і учнем (педагогіка співробітництва).

Лише за таких умов можна досягти основних дидактичних цілей нової системи навчання у 12-ти річній школі. При цьому їх значущість полягає у спрямуванні навчального процесу на перетворення кожного учня, за сприятливої для навчання атмосфери, в суб’єкт пізнання, реалізації його творчих потенцій, розвитку обдарованості, креативності, новаторства.

Для виявлення таких дітей вчителі мають бути обізнаними з концепцією обдарованості, розуміти зміст понять «талант», «обдарованість», «здібність», «обдарована дитина», знати психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей, види обдарованості, специфіку роботи з такими дітьми. Зазначимо, що у давні часи великого значення надавали розвитку здібностей дітей, селекції еліти. Платон вважав, що юні обдарування треба навчати окремо, а Конфуцій пропонував інтенсивно розвивати саме таких дітей, бо в них вбачав гарантію майбутнього нації.

Термін «обдарований» був вперше вжитий А.Треєм у 1839 р. у розумінні слова «геній». Стосовно обдарованості існує дві протилежні точки зору. Перша – соціальна: більшість людей від народження однаково наділені розумом і різниця у рівні їхніх здібностей зумовлена різницею життєвих умов (Дж.Локк, К.А.Гельвецій), і обдарованість – поширене явище (В.П.Ефроїмсон). Друга – генетична: обдарованість – вроджене, досить рідкісне явище, що успадковується від батьків і навіть через покоління (Ф.Гальтон, Р.Стернберг) Суперечність цих поглядів зникає, якщо вважати, що потенційна обдарованість по відношенню до різних видів діяльності притаманна багатьом дітям, тоді як актуальну обдарованість демонструють лише незначна частина дітей. Обдарованість у певній діяльності може виникати стихійно й далі розвиватись за сприятливих або затухати за несприятливих умов. Тому в практичній роботі з обдарованими дітьми замість поняття «обдарована дитина» доцільніше використовувати словосполучення «ознаки обдарованості дитини» або «дитина з ознаками обдарованості».

З позиції дидактики нас цікавить не обдарованість особистості в цілому, а лише розумова і творча обдарованість (інтелектуальні й креативні здібності), адже саме творчі особливості є носіями науково-технологічного прогресу. Щодо інтелектуальної обдарованості слід зазначити, що найважливішою вважається концепція Р. Стернберга, згідно з якою інтелект має три аспекти – аналітичний, творчий і практичний. Кожен з них може бути домінантним або рецесивним в інтелекті конкретної людини. Обдарованість, на думку Р.Стернберга, багатовимірне утворення, її не можна зводити ні до коефіцієнта інтелектуальності, ні до креативності, ні до мотивації. Вона завжди унікальна, тому вчителю треба враховувати різноманітність форм її вияву.

Дж. Рензуллі «обдарованість» вважає результатом поєднання інтелектуальних здібностей вище середнього рівня, творчого підходу та наполегливості. А.Танненбаум визначає обдарованість як поєднання високого рівня загального інтелекту, впливу середовища, талану (везіння). За О.І.Кульчицькою, обдарованість – системно-особистісне утворення, зумовлене природними особливостями організму людини (сенсорні, моторні, інтелектуальні компоненти високої енергетичності). Вона вважає, що обдарованість як системне утворення складається з високого рівня інтелекту творчих здібностей і мотиваційного компонента.

Страницы: 1 2



Використання комп’ютерної техніки у процесі навчання молодших школярів
Бурхливий розвиток нових інформаційних технологій і впровадження їх у всьому світі наклали певний відбиток на розвиток особистості сучасної дитини. Потужний потік нової інформації, реклами, застосува ...

Письмо як засіб навчання іноземної мови
В навчанні іноземної мови розрізняють письмо як засіб навчання і письмо як специфічний вид мовленнєвої діяльності. До недавнього часу в шкільних програмах з іноземних мов письмо розглядають лише як з ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net