Види обдарованості

Сторінка 1

Одні автори намагаються розглядати конкретні види діяльності, в яких виявляються неабиякі здібності дитини (математика, музика, живопис). У відповідності з цим диференціюють математичну, музичну та інші види обдарованості. Інші дослідники аналізують здатність більш загального плану, не настільки тісно пов’язані з різними формами професійної діяльності. Диференціюють психомоторну, інтелектуальну, творчу, академічну, соціальну та духовну обдарованість. Психомоторні тісно пов’язані зі швидкістю, точністю і спритністю рухів, кінестезічні – моторної і зоровомоторної координацією. Інтелектуальну обдарованість пов’язують з високим рівнем інтелектуального розвитку. Для вимірювання інтелектуальної обдарованості в основному використовують різні варіанти тестів, спрямованих на вимірювання інтелекту. Академічна обдарованість визначається успішністю навчання. Для виявлення дітей, які мають високі здібності в оволодінні основними навчальними дисциплінами (математикою, природознавством) використовують стандартні тести досягнень. Соціальна обдарованість розглядається як складне, багатоаспектне явище, багато в чому визначає успішність у спілкуванні. Для виявлення такої обдарованості використовується численні стандартизовані методи оцінки рівня і особливостей соціального розвитку: шкали соціальної компетенції, шкали соціальної зрілості, тести на виявлення лідерських здібностей. Духовна обдарованість пов’язана з високими моральними якостями, альтруїзмом. Творча обдарованість визначається тими теоретичними конструкціями, на яких базується саме розуміння творчості. Крім цих видів обдарованості Роберт Стенберг, психолог з Єльського університету, обговорює «практичну обдарованість», яка так рідко визнається школою, що не розглядається як обдарованість узагалі. Люди, які з успіхом застосовують інтелект до навколишньої дійсності, не обов’язково відрізняються в роботі з абстрактними поняттями, та академічні здібності не завжди сприяють прояву їх інтелекту. Ключовою особливістю практичної обдарованості Р.Стенберг називає знання своїх слабких і сильних сторін і здатність використовувати це знання. Ці види обдарованості проявляються по-різному і зустрічають специфічні бар’єри на шляху свого розвитку в залежності від індивідуальних особливостей і своєрідності оточення дитини.

За теорією Х.Гарднера, виділяють 7 видів інтелекту, які майже повністю збігаються з відомими видами обдарованості: 1) лінгвістичний – здатність створювати і передавати інформацію (поети, редактори, журналісти); 2) музичний – здатність виконувати чи створювати музику (виконавці, композитори); 3) логіко-математичний – здатність досліджувати категорії, взаємовідношення, оперувати символами (математики, вчені); 4)просторовий – здатність сприймати, уявляти і створювати просторові композиції (архітектори, інженери, хірурги); 5) тілесно-кінестезичний – здатність виконувати і використовувати рухові навички (танцівники, спортсмени, механіки); 6) інтраособистісний – здатність керувати своїми почуттями, розрізняти, аналізувати і використовувати інформацію у своїй діяльності (письменники, юристи); 7) інтерособистісний інтелект – здатність помічати і розуміти потреби і наміри інших людей, керувати їхніми настроями, передбачати поведінку в різних ситуаціях (політики, педагоги, пси аналітики, політологи.).

Психологам відомі парадокси, коли не збігаються основні складники в структурі обдарованості: успішність (в оволодінні діяльністю, у навчанні), кмітливість (розум) і творчість. Тому диференціація нових концепцій обдарованості: загальну, інтелектуальну, академічну, розумову (інтелектуальну), творчу (креативну), художню тощо.

З огляду на праці видатних психологів та педагогів, які займалися диференціацією здібностей виділимо 5 самих актуальних видів обдарованості.

1. Учитель легше за все бачить і найбільш високо оцінює інтелектуальний тип обдарованості. Саме цих учнів називають «розумними», «кмітливими». Саме їх називають «світлими головами» і «надією школи». Ці школярі, як правило, мають досить значні, глибокі знання, дуже часто вони вміють самостійно їх отримувати – самі читають складну літературу, можуть навіть критично поставитися до тих чи інших джерел. Учні цього типу обдаровані точно і глибоко аналізують навчальний та поза навчальний матеріал, нерідко схильні до філософського осмислення матеріалу. Високий інтелект, розвинений розум дозволяють цим учням з легкістю засвоювати різні предмети, проте їх різне ставлення до шкільних предметів і, відповідно, вчителям призводить до того, що з одних предметів ці учні навчаються блискуче, а за інших – ні. Виділяється два основних підтипи інтелектуальної обдарованості: коли виявляється перш за все загальні розумові здібності і немає будь-якої спеціалізації і коли, навпаки, високі здібності проявляються перш за все в одній якої-небудь спеціальної галузі знання. Пізнавальна потреба, що є неодмінною характеристикою будь-якого типу обдарованості, саме у цих учнів проявляються найбільш виразним і очевидним чином. Як правило, при цьому типі обдарованості відзначається стійка система пізнавальних інтересів. Як вже говорилося вище, успішність інтелектуалів є і блискучі учні, а є й трієчники, і навіть двієчники. Тут все визначається не самим по собі інтелектом, а ставленням до навчання, а взагалі до школи.

Страницы: 1 2 3



Мотивація учбової діяльності та її формування на різних вікових етапах
У поведінці людини є дві функціонально взаємопов'язані сторони: збуджуюча та регуляційна. Збудження забезпечує активізацію та напрямок поведінки і пов'язано з поняттями мотива та мотивації. Ці понятт ...

Використання бесід про мистецтво та творчість художників
Найменша кількість годин у початкових класах відводиться урокам-бесідам. Ці уроки, крім пізнавальної функції стимулюють розвиток емоційності дитини, а також « . збагачують душу дитини, оберігаючи її ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net