Види обдарованості

Сторінка 1

Одні автори намагаються розглядати конкретні види діяльності, в яких виявляються неабиякі здібності дитини (математика, музика, живопис). У відповідності з цим диференціюють математичну, музичну та інші види обдарованості. Інші дослідники аналізують здатність більш загального плану, не настільки тісно пов’язані з різними формами професійної діяльності. Диференціюють психомоторну, інтелектуальну, творчу, академічну, соціальну та духовну обдарованість. Психомоторні тісно пов’язані зі швидкістю, точністю і спритністю рухів, кінестезічні – моторної і зоровомоторної координацією. Інтелектуальну обдарованість пов’язують з високим рівнем інтелектуального розвитку. Для вимірювання інтелектуальної обдарованості в основному використовують різні варіанти тестів, спрямованих на вимірювання інтелекту. Академічна обдарованість визначається успішністю навчання. Для виявлення дітей, які мають високі здібності в оволодінні основними навчальними дисциплінами (математикою, природознавством) використовують стандартні тести досягнень. Соціальна обдарованість розглядається як складне, багатоаспектне явище, багато в чому визначає успішність у спілкуванні. Для виявлення такої обдарованості використовується численні стандартизовані методи оцінки рівня і особливостей соціального розвитку: шкали соціальної компетенції, шкали соціальної зрілості, тести на виявлення лідерських здібностей. Духовна обдарованість пов’язана з високими моральними якостями, альтруїзмом. Творча обдарованість визначається тими теоретичними конструкціями, на яких базується саме розуміння творчості. Крім цих видів обдарованості Роберт Стенберг, психолог з Єльського університету, обговорює «практичну обдарованість», яка так рідко визнається школою, що не розглядається як обдарованість узагалі. Люди, які з успіхом застосовують інтелект до навколишньої дійсності, не обов’язково відрізняються в роботі з абстрактними поняттями, та академічні здібності не завжди сприяють прояву їх інтелекту. Ключовою особливістю практичної обдарованості Р.Стенберг називає знання своїх слабких і сильних сторін і здатність використовувати це знання. Ці види обдарованості проявляються по-різному і зустрічають специфічні бар’єри на шляху свого розвитку в залежності від індивідуальних особливостей і своєрідності оточення дитини.

За теорією Х.Гарднера, виділяють 7 видів інтелекту, які майже повністю збігаються з відомими видами обдарованості: 1) лінгвістичний – здатність створювати і передавати інформацію (поети, редактори, журналісти); 2) музичний – здатність виконувати чи створювати музику (виконавці, композитори); 3) логіко-математичний – здатність досліджувати категорії, взаємовідношення, оперувати символами (математики, вчені); 4)просторовий – здатність сприймати, уявляти і створювати просторові композиції (архітектори, інженери, хірурги); 5) тілесно-кінестезичний – здатність виконувати і використовувати рухові навички (танцівники, спортсмени, механіки); 6) інтраособистісний – здатність керувати своїми почуттями, розрізняти, аналізувати і використовувати інформацію у своїй діяльності (письменники, юристи); 7) інтерособистісний інтелект – здатність помічати і розуміти потреби і наміри інших людей, керувати їхніми настроями, передбачати поведінку в різних ситуаціях (політики, педагоги, пси аналітики, політологи.).

Психологам відомі парадокси, коли не збігаються основні складники в структурі обдарованості: успішність (в оволодінні діяльністю, у навчанні), кмітливість (розум) і творчість. Тому диференціація нових концепцій обдарованості: загальну, інтелектуальну, академічну, розумову (інтелектуальну), творчу (креативну), художню тощо.

З огляду на праці видатних психологів та педагогів, які займалися диференціацією здібностей виділимо 5 самих актуальних видів обдарованості.

1. Учитель легше за все бачить і найбільш високо оцінює інтелектуальний тип обдарованості. Саме цих учнів називають «розумними», «кмітливими». Саме їх називають «світлими головами» і «надією школи». Ці школярі, як правило, мають досить значні, глибокі знання, дуже часто вони вміють самостійно їх отримувати – самі читають складну літературу, можуть навіть критично поставитися до тих чи інших джерел. Учні цього типу обдаровані точно і глибоко аналізують навчальний та поза навчальний матеріал, нерідко схильні до філософського осмислення матеріалу. Високий інтелект, розвинений розум дозволяють цим учням з легкістю засвоювати різні предмети, проте їх різне ставлення до шкільних предметів і, відповідно, вчителям призводить до того, що з одних предметів ці учні навчаються блискуче, а за інших – ні. Виділяється два основних підтипи інтелектуальної обдарованості: коли виявляється перш за все загальні розумові здібності і немає будь-якої спеціалізації і коли, навпаки, високі здібності проявляються перш за все в одній якої-небудь спеціальної галузі знання. Пізнавальна потреба, що є неодмінною характеристикою будь-якого типу обдарованості, саме у цих учнів проявляються найбільш виразним і очевидним чином. Як правило, при цьому типі обдарованості відзначається стійка система пізнавальних інтересів. Як вже говорилося вище, успішність інтелектуалів є і блискучі учні, а є й трієчники, і навіть двієчники. Тут все визначається не самим по собі інтелектом, а ставленням до навчання, а взагалі до школи.

Страницы: 1 2 3



Об’єкти, функції і види контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи
Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів — складова частина навчального процесу. Він є обов’язковою функцією управління навчально-виховним процесом на рівні керівників школи й вчителів. ...

Методи науково-педагогічних досліджень
Під методом дослідження розуміють певні прийоми та способи розв'язання наукової проблеми. Історія розвитку методики навчання біології засвідчила, що захоплення якимось одним методом, засобом, прийомо ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net