Особливості навчання обдарованих дітей

Сторінка 4

Щоб в умовах середньої школи вчити «всіх по-різному», ми дійшли висновку, що технологія індивідуалізованого навчання має передбачати такі етапи:

— діагностику здібностей учнів і їхніх індивідуальних особливостей (темперамент, характер тощо);

— констатацію рівня наявних знань, умінь та навичок учнів, їх загальної ерудиції;

— складання індивідуальних освітніх програм як корекція предметних (розвивальні, інтегративні тощо) програм;

— поступову й поетапну реалізацію індивідуальних освітніх програм, які за обсягом і змістом у обдарованих і «звичайних» дітей можуть значно різнитись;

— представлення результатів освітніх досягнень з реалізації індивідуальних освітніх програм;

— обговорення результатів і оцінювання навчальної діяльності учнів (поетапне і підсумкове).

Як засвідчив педагогічний експеримент, у процесі навчання обдарованих дітей успішними виявились деякі вже відомі підходи; міждисциплінарний, укрупнення одиниць інформації і згрупування навчального матеріалу навколо них, систематизація, узагальнення знань, активні методи навчання (ділові ігри, наприклад, «брейн-ринг», прийоми проблемного навчання, використання опорних схем і сигналів), практичні дослідницькі уміння тощо. Заняття, орієнтовані на вміння розмірковувати, на розвиток творчості, можуть включати логічні ігри, завдання на стимуляцію інтуїції, рефлексії, релаксації, медитації, візуалізації та ін. Здатність обдарованих до перехрещення сем (семи — найменші одиниці змісту, «атоми змісту») дає можливість розвивати розумові операції: аналізувати інформацію, перетворювати її, швидко «схоплювати», узагальнювати, здійснювати перенос знань за рахунок переходу від дискурсивного до інтуїтивного І мислення. Це, в свою чергу, зумовлює розвиток умінь: виявити проблему, проаналізувати варіанти її вирішення, узагальнити винайдене

Доведено також величезне значення освіти в реалізації високих здібностей. Тож потрібно формувати в учнів: а) розуміння ролі навчання, зростання його потенціалу, необхідного для успішної самореалізації на ринку праці, перемоги у конкурентній боротьбі; б) проблемний світогляд (постановка завдань і їх поетапне виконання); в) творчий підхід до виконання завдання. Виявлення і стимулювання творчості не може обмежуватись лише уроками, особливо для обдарованих дітей. Тому для учнів, які, не помічаючи часу, захоплені творчістю, необхідними є додаткові заняття за рахунок шкільного компонента або власного часу у позашкільних закладах. За рахунок шкільного компонента можна організовувати проблемні курси або мінікурси — 6 год. на 1,5 місяці. Вони передбачають розгляд міждисциплінарних проблем, що стоять на межі кількох наук. Наприклад, екологічних, технологічних (нові технології — «ноу хау»), інформаційних, демографічних тощо. Багато з них мають дискусійний характер (особливо етичні проблеми) й потребують критичного мислення, вміння мати і аргументовано обстоювати власну думку, публічно її доводити. Виправдали себе у плані «вирощування» обдарованих дітей й гуртки та факультативи. Позитивно зарекомендували й такі організаційні форми збагачення навчання, як позашкільні гуртки і об'єднання, станції юних техніків або юних натуралістів тощо.

Що ж до індивідуальних консультацій, передбачених програмами, то їх треба максимально використовувати у створенні умов для творчості, розвитку обдарованості, духовної культури. Значну допомогу обдарованим дітям у розвитку інтелекту і творчості надають, як вже зазначаюсь, позашкільні заклади, де учень поринає у світ своїх захоплень, використовуючи набуті знання і власний досвід. Такими закладами є спеціальні центри, установи, на базі яких виконуються учнівські наукові роботи, у тому числі і по лінії МАН, секції, гуртки, конкурси тощо. Для досягнення найбільшої ефективності у розвитку обдарованості дітей важливою є творча дружня співпраця науковців, вчителів, керівників гуртків і секцій. Спільними зусиллями вони надають особливої уваги цілеспрямованому розвитку інтелекту і креативності, навчанню дітей техніки розумових дій, процесів ефективного пізнавального пошуку.

Страницы: 1 2 3 4 5



Загальна характеристика особистості молодшого школяра
"Молодший шкільний вік - період виховання, накопичення знань. Успішному виконанню цієї важливої функції сприяють характерні особливості дітей цього віку: довірливе підпорядкування авторитету, пі ...

Особливості формування девіантної поведінки у дітей та підлітків у школі
Шкільна дезадаптація молодої людини значною мірою виступає передумовою її асоціальної поведінки, а в деяких випадках саме шкільне середовище можна розглядати як середовище виникнення девіантності. У ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net