Мовні засоби вираження зв’язності тексту. Лексичний повтор як засіб зв’язку

Педагогіка: історія і сьогодення » Формування умінь використовувати лексичний повтор як засіб міжфразного зв’язку » Мовні засоби вираження зв’язності тексту. Лексичний повтор як засіб зв’язку

Сторінка 1

Дослідження текстових категорій передбачає виявлення особливостей текстової структури, організації мовних одиниць та зв’язків між ними. Найпоширенішою є спроба синтаксичного підходу до опису категорій тексту. Учені роблять спробу виявити правила поєднання речень у тексти, що допомагає виявити досить важливі властивості самих текстів. Вони характеризують текст як комплекс речень, «надфразних єдностей» (НФЄ), «складних синтаксичних цілих» (ССЦ). В усіх випадках текст аналізується з використанням того понятійного апарату, що й речення. Як уже зазначалося, істотною ознакою тексту є зв’язність, в основі якої лежать тема-рематичні зв’язки в межах речення, на межі речень та між НФЄ. Речення може починатися з теми, потім вводиться рема, а в наступному реченні рема переходить у тему. При такому розгортанні думки утворюється тема-рематичний ланцюжок. Зауважимо, що категорія зв’язності – необхідна умова організації тексту. Якщо порушується хоч один тема-рематичний зв’язок, руйнується й сам текст. Тому широке використання у методичній літературі термінів «зв’язний текст», «суцільний текст» вважаємо некоректним. Адже немає зв’язності – немає й тексту. Правильними, із наукового погляду, будуть терміни «текст», «зв’язне висловлювання». Текст може складатися як з одного висловлювання, так і з кількох.

Характеристику зв’язного тексту, способів і засобів зв’язку між окремими реченнями представлено у працях О.О. Леонтьєва, І.Р. Гальперіна, І.О. Синиці, І.О. Фігуровського, Г.Я. Солганика, Л.М. Лосєвої, В.Я. Мельничайка та інших.

В.Я. Мельничайко, наприклад, пропонує класифікувати мовні засоби міжфразного зв’язку за двома ознаками:

1) за сферою застосування:

засоби зв’язку, що застосовуються для з’єднання частин складного речення і для міжфразного зв’язку: засоби рівноцінної заміни слів, співвіднесення видо-часових форм дієслова, вставні слова, неповні речення, порядок розташування компонентів;

власне міжфразні засоби зв’язку: лексичний повтор, члени речення та його частини, що пов’язані з наступними синтаксичними одиницями, окремі типи простого речення.

2) за функцією у тексті:

ті, що забезпечують семантичну єдність тексту: лексичний повтор, засоби повторної номінації, відповідність дієслівних форм, риторичні питальні речення, називні речення, сукупність слів певної семантичної групи, члени речення і предикативні частини, зміст яких поширюється і на насупні речення, сукупність певного виду обставин;

ті, що передають тільки логічні відношення між частинами тексту: сполучники, частки, вставні слова.

У своєму дослідженні ми опираємося на традиційну класифікацію мовних засобів зв’язності, що передбачає їх поділ за ознакою приналежності до того чи іншого мовного рівня на:

морфологічні засоби зв’язку;

синтаксичні (функціонально-синтаксичні) – сполучники і сполучні слова; прислівники, що означають порядок слідування; частки; вставні слова; порядок слів; синтаксичний паралелізм;

лексичні (лексико-граматичні) – мовні одиниці, що мають певне лексичне значення або набувають його в контексті і використовуютьсяв тексті для реалізації функції зв’язку шляхом заміщення значення (або вказівки на нього) якихось мовних одиниць чи певного відрізка попереднього речення. До цієї групи засобів відносять усі види лексичних повторів; займенники різних розрядів; займеникові прислівники (вказівні, означальні); прислівники із повтором і часовим значенням; числівники.

Серед активних засобів утворення структурно-семантичної зв’язності тексту можна виділити лексичний повтор. Повтор – явище дуже давнє й широко вживане в українському синтаксисі. Одні вчені вважають його явищем лінгвістичним чи навіть морфологічним, інші розглядають синтаксичні повтори як поетичні фігури, ще інші оцінюють їх як синтаксичні засоби експресії. На генетичне коріння лексичного повтору звернув увагу ще А.Бєлий, вказуючи, що «повтор слова, групи, речення – прийом билин; з давнього епосу повтор перенесений у формі особистої поезії». У фольклорі повтор використовується як музично-ритмічне явище, яке не має безпосереднього зв’язку з прирощенням додаткових смислів.

Літературознавчий словник-довідник трактує повтор як найпростішу стилістичну фігуру, зумовлену емоційними та смисловими чинниками, яка вживається у фольклорній творчості, передусім у народній пісні та поезії.

У лінгвістичній літературі повтор як об’єкт дослідження розглядається в різних аспектах. У період античності фігури повтору розглядали як основний об’єкт риторики, яка мала справу з поетичною семантикою і розумілися як відхилення від норми, що зводилося до простих типів синтаксичних структур.

Страницы: 1 2 3 4 5 6



Система педагогічного керівництва у проблемі готовності дитини до навчання в школі
Таким чином, на кінець дошкільного віку встановлюються такі лінії психічного розвитку дитини: 1) формування довільної поведінки; 2) оволодіння засобами та еталонами пізнавальної діяльності; 3) перехі ...

Синтетичне читання
Цей вид читання характеризується тим, що читач сприймає зміст тексту, не скеровуючи свої свідомі зусилля на аналіз мовної форми, в якій цей зміст виражено. Завдяки добре розвинутим навичкам читання в ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net