Мовні засоби вираження зв’язності тексту. Лексичний повтор як засіб зв’язку

Педагогіка: історія і сьогодення » Формування умінь використовувати лексичний повтор як засіб міжфразного зв’язку » Мовні засоби вираження зв’язності тексту. Лексичний повтор як засіб зв’язку

Сторінка 2

У дослідженнях, що своїм корінням сягають приблизно другої половини ХVIII століття, найбільше уваги приділялося лексичному повтору. Така увага пояснюється поліфункціональністю цієї стилістичної фігури, а також значним поширенням її у різних видах і жанрах мови. У подальшому великий внесок у дослідження явища повтору зробили вітчизняні та зарубіжні лінгвісти ХІХ – ХХ століть.

М.В. Ломоносов писав, що «слова помножуються шляхом тих самих чи приєднанням однозначних». Він виділив сім різних видів повтору: «збільшення» (різні типи синтаксичного повтору), «єдинознаменування» (синонімія), «сходження» (градація), «спосіб» (повтор різних граматичних форм), «багатосполучниковість», «безсполучниковість», «узгодження» (фразеологічні єдності й парні сполуки). Розкриваючи взаємодію їх з іншими «фігурами мовлення», зазначав, що «фігури, вжиті окремо за порядковими місцями, підносять слово, однак якщо вони ланцюгово поєднані чи зміщені будуть, то надають іншому ще більшої сили й устремління».

Ф.І. Буслаєв розглядав тавтологію як особливий вид повтору, вказуючи на те, що вона «надає мові великої сили … чи шляхом повторення того самого слова, чи приєднанням двох і трьох подібних».

Особливе значення повтору теоретично обґрунтував О.О.Потебня, зауваживши, що «збільшення вживання у мовленні того самого слова дає нове значення, об’єктивне або суб’єктивне». Зокрема лексичний повтор він розглядав як засіб «синекдохічного позначення продовженої дії, інтенсивності якості багатьох предметів».

О.О. Шахматов пов’язував явище повтору з вираженням граматичної семантики, наголосивши на тому, що повторенням слів у мові можна виражати підсилювальні підвиди недоконаного і доконаного виду («недоконаний вид – шляхом повторення слова: він сидить собі сидить, а доконаний вид, наприклад, для майбутнього: вже відвезу так відвезу його»).

У сучасних дослідженнях (М.І. Астаф’єва, І.В. Арнольд, Н.Д. Арутюнова, Л.Ю. Балясна, О.В. Бекетова, Н.І. Бєлунова, П.С. Вдовиченко, В.І. Єрьоміна, Н.А. Змієвська, Є.А.Іванчикова, Г.В. Кедрова, Є.М.Кисловська, Н.О. Кожевникова, Є.Ю. Кукушкіна, О.М. Огай, Г.І. Петровичева, О.А. Світлична, І.А. Синиця, А.П. Сковородников та ін.) повтор розглядається як засіб посилення емоційності та експресивності оповіді. Проте Є.М. Кисловська вважає, що повтор є одним із найважливіших засобів спонукання до дії, впливу на адресата, а О.М. Огай трактує це явище як засіб вираження суб’єктивно-оцінних значень ставлення до предмета мовлення. А.П. Сковородников вбачає сутність лексичного повтору в повторюваності в синтаксичній конструкції (реченні чи тексті) синтаксичної позиції або в тотожності синтаксичної конструкції з одним і тим же семантичним наповненням. О.В. Бекетова розглядає повтор як засіб акцентування, засіб вираження авторської модальності та прагматичної настанови тексту. Л. Пришляк дає наступне тлумачення лексичному повтору – « . повне або часткове повторювання кореня, основи чи цілого слова без зміни їх звукового складу (чи частковою заміною) як спосіб утворення слів, синтаксичних і описових форм та фразеологічних одиниць».

Дослідники єдині в тому, що повтор не може розглядатися як своєрідний засіб лише одного якогось стилю, хоч найбільш повно функціонує він у народній творчості, у художніх та публіцистичних текстах.

З позицій лінгвістики тексту важливим є вивчення текстотвірної ролі повтору. Об’єктом дослідження повтор виступає як складова тексту, простежується його роль і функціонування у складі цілого. Репродуктивна й породжувальна функції контексту відрізняються від тих випадків, коли мовні одиниці використовуються як носії семантичної ознаки, що беруть участь у створенні зв’язного тексту. У цьому аспекті повтор розглядається як засіб, який забезпечує семантичну зв’язність тексту будь-якого функціонального стилю. Інший аспект полягає у з’ясуванні його ролі як засобу вираження граматичних значень. Так, розглядаючи повтор як ефективний засіб мови, Ж. Вандрієс зазначав, що він, «будучи застосований до мови логічної, перетворився в простий граматичний засіб».

Розрізняють два підходи до трактування лексичного повтору: 1) вузький, за яким він трактується як повтор лексем і словосполучень (О.І. Фонякова, Л.А. Кур’янова та ін.), та 2) широкий, який полягає в тому, що він розглядається як засіб семантичної зв’язності тексту, що забезпечується повтором лексем, які неодноразово трапляються в текстах з функцією зв’язку основних ланок його змісту. Формальна й тематична цілісність тексту забезпечується повтором не тільки тих самих лексичних одиниць, а й шляхом синонімічних, антонімічних повторів, а також анафоричних займенникових та інших замін (Л.Ю. Балясна, А.А. Аладьїна, М.І. Гореликова та ін.).

Страницы: 1 2 3 4 5 6



Вивчення многокутників у початковій школі
Поняття про многокутники формуються у дітей поступово, протягом усього початкового навчання і в наступних класах. Спочатку під час вивчення першого десятка, геометричні використовують як дидактичний ...

Виховання, школа і зародження педагогічної думки в державах стародавнього світу
Виховання та навчальна практика у країнах Стародавнього Сходу. Основні ознаки виховання у період становлення рабовласницького суспільства. Передумови виникнення перших шкіл. Розвиток систем письма у ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net