Емпіричне дослідження динаміки розвітку культури поведінки дітей дошкільного віку

Педагогіка: історія і сьогодення » Особливості розвитку взаємин дітей старшого дошкільного віку » Емпіричне дослідження динаміки розвітку культури поведінки дітей дошкільного віку

Сторінка 4

3. Оволодіння дітьми навичками культурної поведінки, уміннями вирішувати конфлікти соціально допустимими засобами, правилами виконання певної ролі. Основною формою роботи на цьому етапі був практикум "Азбука етикету". Заняття з практикуму проводилися у вигляді ігор-подорожей і мали наступну структуру: 1)підготовчий етап – метою якого було організувати дітей до активної участі у занятті, повідомити маршрут подорожі, викликати інтерес; 2) проведення гри-подорожі, під час якої головна увага вихователя була спрямована на розширення у дітей знань про правила етикету і вироблення способів дій у типових ситуаціях; 3) закріплення – передбачав застосування набутих умінь у різних ігрових ситуаціях; 4) заключний – діти разом з вихователем підводили підсумки заняття. Аналіз результатів контрольного експерименту дозволяє стверджувати, що експериментальна програма спричинила суттєві зрушення у когнітивній та емоційній сферах вихованців комплексу. Дещо нижчими є показники розвитку мотиваційної та діяльнісної сфер. Характеристика динаміки формування культури поведінки старших дошкільників дала можливість кількісно визначити рівні її сформованості після проведення експериментальної програми та порівняти їх з результатами констатуючого зрізу.

Результати проведеного дослідження дають підставу стверджувати, що запропонована нами цілісна модель психолого-педагогічних умов виявилася ефективною і сприяла формуванню культури поведінки дітей 6-7-го років життя.

В даної роботі ми розглянули особливості поведінки дітей дошкільного віку. Підведемо підсумки: що ж набуває дитина в процесі свого розвитку в період дошкільного дитинства?

У даному віці у дітей в інтелектуальному плані виділяються і оформляються внутрішні розумові дії і операції. Вони стосуються рішення не тільки пізнавальних, але і особових задач. Можна сказати, що в цей час у дитини з'являється внутрішнє, особисте життя, причому спочатку в пізнавальній області, а потім і в емоційно-мотиваційній сфері. Розвиток в тому і в іншому напрямах проходить свої етапи, від образності до символізму. Під образністю розуміється здатність дитини створювати образи, змінювати їх, довільно оперувати ними, а символізмом називається уміння користуватися знаковими системами (символічна функція, вже відома читачеві), здійснювати знакові операції і дії: математичні, лінгвістичні, логічні та інші.

Тут же, в дошкільному віці, бере свій початок творчий процес, що виражається в здатності перетворювати навколишню дійсність, створювати щось нове. Творчі здібності у дітей виявляються в конструктивних іграх, в технічній і художній творчості. У цей період часу одержують первинний розвиток наявні завдатки до спеціальних здібностей. Увага до них в дошкільному дитинстві є обов'язковою умовою прискореного розвитку здібностей і стійкого, творчого відношення дитини до дійсності.

У пізнавальних процесах виникає синтез зовнішніх і внутрішніх дій, що об'єднуються в єдину інтелектуальну діяльність. У сприйнятті цей синтез представлений перцептивними діями, в увазі — умінням управляти і контролювати внутрішній і зовнішній плани дії, в пам'яті — з'єднанням зовнішньої і внутрішньої структуризації матеріалу при його запам'ятовуванні і відтворенні.

Ця тенденція особливо виразно виступає в мисленні, де вона представлена як об'єднання в єдиний процес наочно-дієвого, наочно-образного і словесно-логічного способів рішення практичних задач. На цій основі формується і далі розвивається повноцінний людський інтелект, що відрізняється здатністю однаково успішно вирішувати задачі, представлені у всіх трьох планах.

У дошкільному віці з'єднуються уява, мислення і мова. Подібний синтез породжує у дитини здатність викликати і довільно маніпулювати образами (у обмежених, зрозуміло, межах) за допомогою мовних самоінструкцій. Це означає, що у дитини виникає і починає успішно функціонувати внутрішня мова як засіб мислення. Синтез пізнавальних процесів лежить в основі повноцінного засвоєння дитиною рідної мови і може — як стратегічна мета і система спеціальних методичних прийомів — бути використаний при навчанні іноземним мовам.

Одночасно завершується процес формування мови як засоби спілкування, що готує сприятливий грунт для активізації виховання і, отже, для розвитку дитини як особи. В процесі виховання, що проводиться на мовній основі, відбувається засвоєння елементарних етичних норм, форм і правил культурної поведінки. Будучи засвоєними і ставши характерними рисами особи дитини, ці норми і правила починають управляти його поведінкою, перетворюючи дії на довільні і етично регульовані вчинки.

Страницы: 1 2 3 4 5



Якості необхідні для формування інноваційної культури педагога
Проте частіше за все дослідники підкреслюють, що в тих сферах суспільно значущої діяльності, де неодмінною умовою є прояв особистих якостей, - в мистецтві, науці і, звичайно, у сфері освіти, - найваж ...

Поняття «індивідуалізація» та «диференціація» навчання
Вимоги враховувати індивідуальні особливості учнів в процесі навчання дуже давня традиція. Необхідність цього очевидна, адже учні за різними показниками в значній мірі відрізняються один від одного. ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net