Ретроспективний аналіз питання лінгвістики тексту в методичній та навчальній літературі

Педагогіка: історія і сьогодення » Формування умінь використовувати лексичний повтор як засіб міжфразного зв’язку » Ретроспективний аналіз питання лінгвістики тексту в методичній та навчальній літературі

Сторінка 1

Проблема формування культури усного і писемного мовлення як важливого компонента розвитку і виховання національно свідомої мовної особистості не може бути розв’язана без належної організації процесу взаємозв’язаного навчання усного і писемного мовлення молодших школярів. Обидві форми мовленнєвої діяльності виступають як основні засоби усвідомлення й осмислення знань, набуття вмінь практичного і творчого їх застосування, а також забезпечення мовленнєвої компетентності. Рівень мовленнєвої компетентності особистості залежить від знань щодо особливостей усного і писемного мовлення, ознак тексту, стилів і типів мовлення, опанування умінь орієнтуватися в ситуації спілкування, володіти інтонацією, використовувати позамовні засоби, уважно слухати співрозмовника, повно й ґрунтовно викладати думку, аналізувати й редагувати мовлення (А.М. Богуш, М.С. Вашуленко, Т.К. Донченко, Л.І. Мацько, М.І. Пентилюк, Г.П. Лещенко).

Вивчення й аналіз проблеми розвитку зв’язного мовлення школярів у початковій школі на сучасному етапі дає змогу визначити такі характерні риси цього процесу: перебудова шкільного курсу мови відбувається з урахуванням комунікативно-діяльнісного підходу до її вивчення (О.М. Біляєв, М.С. Вашуленко, Т.К. Донченко, В.І. Капінос, С.О. Караман, О.Ю. Купалова, Т.О. Ладиженська, В.Я. Мельничайко, М.І. Пентилюк, Л.М. Симоненкова, Л.М. Скуратівський, О.Н. Хорошковська та ін.). Дослідники зазначають, що навчання мови на рівні мовленнєвої діяльності створює найбільш сприятливі можливості для вдосконалення методики розвитку мовлення.

Перші спроби розв’язати проблему навчання усного й писемного мовлення школярів у початковій ланці вчені зробили наприкінці XIX ст., коли остаточно утвердилася думка про необхідність формувати не тільки писемне, а й усне мовлення. Так, М.Ф. Бунаков, Ф.І. Буслаєв, В.М. Куницький, І.І. Срезневський, К.Д. Ушинський В.І. Чернишов та В.П. Шереметєвський, активно виступаючи на захист живого слова, відстоювали думку, що вже в молодшому шкільному віці треба формувати вміння та навички викладати свої думки як в усній, так і в письмовій формі. Учені були одностайні у своєму твердженні, що вільне володіння обома формами мовлення впливає на якість знань з інших предметів, сприяє кращому засвоєнню відомостей про навколишній світ, розвиває розумові здібності учнів, виховує в них кращі моральні якості.

Зокрема, К.Д. Ушинський писав: “Вивчення кожного предмета передається дитині, засвоюється нею і виражається завжди у формі слова. Дитина, яка не звикла вдумуватися у смисл слова, погано розуміє або зовсім не розуміє його справжнього значення і не набула навички розпоряджатися ним вільно в усному і писемному мовленні, завжди страждатиме від цієї корінної нестачі, вивчаючи будь-який інший предмет”.

Ф.І. Буслаєв справедливо вважав головним завданням викладання мови формувати вміння правильно висловлювати думку усно і на письмі. Він зазначав, що методика навчання обох форм мовлення має ґрунтуватися на поступовому переході від усної розповіді до письмової .

Необхідною умовою засвоєння всього багатства рідної мови, оволодіння вмінням користуватися нею в усних і письмових переказах та розповідях І.І. Срезневський вважав поєднання вправ із читання з усними та письмовими розповідями учнів. Диференціюючи усні та письмові вправи, серед першого різновиду вчений називає усні відповіді на запитання вчителя, приклади учнів до пояснень, вправляння в читанні текстів, переказ прочитаного, переклади. До письмових вправ учений відносив писання зі слів учителя, перекази, переклади.

Думку про необхідність засвоювати живу народну мову через вправляння в читанні, письмі та усному мовленні відстоював відомий методист кінця XIX – початку XX ст. В.І. Чернишов. Оригінальним був підхід ученого до викладання мови. Виходячи з тези, що мова генетично є первинною, а граматика виникла й розвинулась значно пізніше, він вважав, що дитину спочатку треба навчити добре і правильно говорити, а потім усвідомлювати та визначати граматичні властивості живого мовлення.

Наголошуючи на такому істотному недоліку в початковій ланці мовної освіти, як засвоєння школярами лише писемної форми мовлення, вчений вважав за потрібне навчати дітей живого, розмовного мовлення шляхом читання вголос, переказу прочитаного, виразного читання. Але поряд із вправлянням в усному мовленні він називає письмовий шкільний твір, який має бути зліпком усного зв’язного висловлювання.

Звичайно, такий підхід насправді не сприяв формуванню вмінь висловлювати думку саме в живій розмовній формі, як і не забезпечував повною мірою розвитку писемного мовлення, а ототожнення в навчанні обох форм призводило кінець кінцем до істотних недоліків у мовленнєвому вираженні думки.

Пріоритетним у побудові висловлювань усної й писемної форм В.І. Чернишов називав їх змістове наповнення. Дотримування ж норм орфографії, орфоепії, стилістики вчений вважав неістотним та необов’язковим. Основними умовами розвитку усного й писемного мовлення він називав удосконалення вродженого дару слова, практичне вправляння в розвитку цієї здібності, наслідування зразка мовців та вплив літературно-книжної мови. Цінною є його думка, що правильне, виразне усне мовлення позитивно впливає на пунктуаційне оформлення писемного.

Страницы: 1 2 3 4 5 6



Загальна характеристика хімічно небезпечних речовин, що вивчаються у курсі органічної хімії середньої школи
У середній школі вивчають такі класи органічних сполук та окремі їх представники: Алкани Метан. Формула: СН4 Метан не відноситься до найнебезпечніших для здоров'я людини речовин, але забруднення ним ...

Європейська система перезарахування кредитів - ECTS
Інформаційні пакети Система ECTS базується на трьох ключових елементах: інформації (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємної угоди (між закладами-партнерами і студентом) і викорис ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net