Ретроспективний аналіз питання лінгвістики тексту в методичній та навчальній літературі

Педагогіка: історія і сьогодення » Формування умінь використовувати лексичний повтор як засіб міжфразного зв’язку » Ретроспективний аналіз питання лінгвістики тексту в методичній та навчальній літературі

Сторінка 5

Т.О. Ладиженська, розкриваючи сутність поняття «розвиток мовлення», відмічає, що вся робота має бути спрямована на засвоєння школярами норм мови (вимовні, лексичні, морфологічні, синтаксичні), а також формування вмінь висловлювати думку в усній і писемній формі, добираючи для цього мовні засоби, адекватні меті, змісту мовлення й умовам спілкування. Реалізацію комунікативного підходу в навчанні мови учений вбачає в засвоєнні відомостей про лексичні, морфологічні й синтаксичні засоби з опорою на текст. Це дозволяє проілюструвати функції виучуваних мовних одиниць у мовленні й привчити школярів цілеспрямовано використовувати мовні засоби в оформленні власних думок. В основу типології вправ з розвитку мовлення вона кладе способи діяльності учнів і виділяє такі групи: вправи на аналіз готового матеріалу; вправи на перебудову вихідного мовного матеріалу; вправи на побудову висловлювання або його частин.

Ідея текстового підходу знайшла відображення і в працях українського вченого В.Я. Мельничайка. Він обстоює думку, що « .текст забезпечує більш ефективне засвоєння мовних явищ, наочно показуючи особливості їх функціонування у мовному потоці .», тому робота над текстом має велике значення для розвитку мовлення школярів. Учений робить спробу створити систему роботи над текстом. З цією метою він розробляє методичні засади опанування відомостей про текст у 1-3-х класах, а також учнями середньої ланки. Спостерігаючи за текстами різних типів і стилів, учні засвоюють такі текстологічні відомості, як семантика тексту, структурна організація, засоби зв’язку, функціонування мовних засобів. Заслуговують на увагу й методичні рекомендації вченого щодо навчання школярів продукувати власні зв’язні висловлювання за законами побудови текстів.

Ідея текстового підходу в роботі зі зв’язного мовлення набула подальшого розвитку і в наших дослідженнях. Виявлено, що в результаті виконання вправ репродуктивного, конструктивного і творчого характеру, спрямованих на засвоєння елементарних відомостей з лінгвістики тексту, на вдосконалення комунікативно-стилістичних умінь у молодших школярів розвиваються уявлення про залежність використання мовних засобів від сфери використання та завдань спілкування. Такий підхід, як показали результати експериментального навчання, сприяє свідомому моделюванню учнями власних зв’язних висловлювань.

У працях Г.М. Іваницької, Н.А. Пашківської, Л.М. Симоненкової текстовий підхід у навчанні мови й мовлення знайшов вираження у розробці тренувальних вправ на сприймання і відтворення змісту текстів-зразків, а також продукування учнями власних усних і письмових зв’язних висловлювань. Навчити учнів будувати зв’язні висловлювання можна шляхом поєднання роботи над усним і писемним мовленням. Дозувати таку роботу треба порівну: половина уроків має бути присвячена розвитку усного мовлення, а половина – писемного. Однак методичні рекомендації до проведення уроків з розвитку усного й писемного мовлення не орієнтують на засвоєння специфічних ознак кожної з форм.

Поглиблення комунікативно-діяльнісного підходу в 90-х роках виявилося у розв’язанні цілого ряду методичних завдань, а саме: переорієнтація основної мети навчання мови в початковій ланці: засвоєння школярами знань про текст та сукупності мовленнєвих умінь для спілкування в усній і писемній формах, а також сукупності елементарних знань і вмінь з різних розділів мовної теорії; поглиблення функціонально-стилістичного підходу в системі роботи з розвитку мовлення; розробка методичних шляхів оволодіння усною й писемною формами спілкування як двома різними видами мовленнєвої діяльності; посилення уваги до формування в учнів навичок культури мовлення та культури спілкування.

На сучасному етапі розвитку методичної науки теоретико-практичні шляхи вдосконалення структури, змісту й методики навчання мови та мовлення у світлі теорії мовленнєвої діяльності поглибилися працями О.М. Бєляєва, М.С. Вашуленка, Л.О. Варзацької, Т.К. Донченко, С.О. Карамана, В.Я. Мельничайка, М.І. Пентилюк, О.Я. Савченко, О.Н. Хорошковської та ін. Зростання соціальної значущості української мови, попит на соціально активну особистість, здатну вільно спілкуватися в багатогранному суспільному житті, зумовили активні перебудовні процеси в навчанні мови, появу нових науково-методичних праць, практичних посібників для вчителів.

Розробляючи нові технології навчання рідної мови, вчені пропонують різні підходи до мовленнєвого розвитку школярів. Т.К. Донченко зазначає, що “поєднання функціонального й комунікативного підходів стимулювало б навчальну діяльність на уроках рідної мови, сприяло б формуванню вміння вільно здійснювати мовленнєве спілкування в усній і писемній формах, доцільно використовувати ресурси рідної мови в різних життєвих ситуаціях, застосовувати вироблені суспільством правила мовленнєвої поведінки”.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8



Засоби та методи удосконалення фізичних якостей дітей молодшого шкільного віку
Оптимальне функціонування системи фізичної підготовки дітей молодшого шкільного віку базується на використанні загально педагогічних принципів і методів навчання. Основним засобом вдосконалення фізич ...

Психолого-педагогічна компетентність майбутнього вчителя
Під психолого-педагогічною компетентністю вчителя розуміється поєднання певних якостей (властивостей) особистості з високим рівнем професійної підготовки до педагогічної діяльності й ефективної взаєм ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net