Граматичний аспект формування мовленнєвих умінь

Педагогіка: історія і сьогодення » Педагогічна робота з шестирічними дітьми » Граматичний аспект формування мовленнєвих умінь

Сторінка 1

У період реформування початкової школи і оновлення змісту освіти відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту” відбувається переорієнтація процесу навчання української мови на розвиток мовної особистості молодшого школяра, формування його комунікативної компетентності.

У системі початкової мовної освіти школярів важливою є лінгвістична змістова лінія, спрямована на засвоєння учнями знань про мову, формування мовних умінь.

Оволодівши граматичною будовою мови - означає навчитися правильно вживати відмінкові закінчення іменників і прикметників, дієслівні форми та їх видозміни, суфікси, префікси, правильно будувати речення, дотримуючись відповідного порядку слів у ньому, будувати різні види і типи речень.

Важливою в діяльності вчителя початкових класів є робота з формування граматичних понять, спрямована на розвиток у молодших школярів умінь правильно користуватися граматичними формами іменників під час спілкування, на вдосконалення граматичного ладу їхнього мовлення.

На мою думку, цей аспект роботи має бути забезпечений учителем на уроках засвоєння рідної мови вже на початковому етапі мовної освіти, адже набуті в 1-му класі практичні вміння і навички будуть використані під час оволодіння школярами граматичною системою української мови на наступних етапах.

Успішне розв’язання завдань мовно-граматичного і мовленнєвого розвитку учнів першого класу значною мірою залежить від рівня володіння початковими практичними вміннями користуватися граматичними формами. Тому важливою ланкою у структурі мовної освіти першокласників є вміння, пов’язані з функціонуванням словоформ у висловлюваннях.

Усвідомлення особливостей функціонування граматичних форм є важливою та необхідною умовою для того, щоб навчити молодших школярів свідомо і правильно користуватися словоформами під час спілкування. Виконання її можна забезпечити лише в процесі мовленнєвої діяльності.

Отже, щоб засвоїти граматичний лад мови, необхідно правильно говорити. К. Ушинський писав, що граматично правильне усне й писемне мовлення - це не тільки знання, а й звичка, - досить складна і різноманітна система дрібних навичок висловлювати свої думки правильно в усному мовленні і на письмі. Для гармонійності недостатньо знань граматичних правил. Необхідно, щоб людина звикла ними користуватись.

Типові помилки в мовленні шестирічних першокласників і способи їх виправлення.

Граматичні помилки під час словотворення.

Граматичні помилки в словозміні.

Неправильне вживання відмінкових закінчень іменників.

Відмінювання невідмінюваних іменників.

Неправильне вживання родових форм іменників.

Неправильне вживання прийменників в, на, у, під, між, біля.

На мою думку, граматичні помилки у мовленні першокласників шестирічного віку - це закономірне явище у процесі засвоєння мови. Виправляти їх необхідно одразу. Це дасть змогу дитині засвоїти граматичні норми. Як саме виправляти помилку? Нерідко дорослий зайвий раз акцентує на ній увагу дитини. Не можна повторювати слово неправильно - слід дати дитині зразок правильної вимови.

Коли дитина щось розповідає, переказує казку чи зміст фільму, не можна порушувати послідовність викладення думки, виправляючи її. Дорослий повторює слово в правильній граматичній формі, або виправляє помилку після розповіді.

Для виправлення помилок користуються такими прийомами: подання зразка граматично правильної вимови, пояснення, запитання, доручення, схвалення.

Видатний педагог Є. Водовозова наголошувала, що коли мати неправильно вимовляє окремі слова чи звуки, має якийсь недолік у вимові, то здебільшого ці самі недоліки прищеплюються й дитині. Тому батьки повинні говорити правильно, бути мовним взірцем для дитини. Корисний також прийом схвалення правильної вимови.

Пояснення як прийом навчання граматично правильної вимови використовується в роботі з дітьми 6-7-ми років.

Запитання для виправлення помилок і навчання граматично правильного мовлення використовується у роботі з дітьми різного віку.К. Ушинський радив: спочатку потрібно ставити дитині такі запитання, щоб відповіді на них були якнайлегші. З розвитком дитини запитання слід змінювати так, що відповіді на них були дедалі складніші.

Усі запитання поділяються на основні й додаткові. До основних належать:

а) запитання, що потребують простої констатації, опису відомого матеріалу (хто? що? як? який? коли?) - дають змогу дитині пригадати побачене, пережите і вимагають у неї своєрідної побудові відповіді: однослівник, двослівник або багатослівник простих поширених речень;

б) запитання, що потребують встановлення причинних зв’язків, умовиводів, узагальнень (чому? для чого? через що?), а отже - складнішої відповіді, побудови складнопідрядних речень.

Додаткові запитання поділяють на навідні й такі, що містять підказку. Вони набувають важливого значення в навчанні дитини правильної побудови речень, особливо тоді, коли діти дають однослівні відповіді.

Страницы: 1 2



Методи науково-педагогічних досліджень
Під методом дослідження розуміють певні прийоми та способи розв'язання наукової проблеми. Історія розвитку методики навчання біології засвідчила, що захоплення якимось одним методом, засобом, прийомо ...

Вимоги щодо організації проведення розваг
В основу кожної розваги покладено певну ідею, яку треба донести до кожної дитини. Ця ідея має проходити через увесь зміст розваги. Ідея розкривається в піснях, віршах, танцях, інсценівках, художньому ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net