Психолого-лінгвістичні основи розвитку мовлення учнів початкових класів

Педагогіка: історія і сьогодення » Формування умінь використовувати лексичний повтор як засіб міжфразного зв’язку » Психолого-лінгвістичні основи розвитку мовлення учнів початкових класів

Сторінка 3

Перша стадія у вербалізації задуму полягає у виборі й пошуку внутрішнього слова як носія узагальненого смислу майбутнього висловлювання, після чого осмислюється ключове слово або слова – члени тематичної i рематичної груп, семантично узгоджуються одне з одним. На цьому етапі активізуються механізми синтаксичної організації речення.

Процес граматичного структурування складається з трьох ланок: 1) вибір потрібної граматичної конструкції; 2) визначення місця вибраного за значенням слова в синтаксичній структурі й "приписування" йому граматичних характеристик; 3) запам’ятовування й виконання зобов’язань, що накладаються граматичною формою першого слова.

Вибір синтаксичної моделі диктується ситуацією мовлення, суб’єктивним ставленням мовця до змісту висловлювання, будовою структурної схеми моделі, зв’язністю мовлення та комунікативно-прагматичною установкою мовця. У межах тексту на вибір синтаксичних моделей впливають також принцип чергування використовуваних одиниць (із метою урізноманітнення мовлення, додержання стилістичних норм) та принцип уподібнення чи синтаксичного паралелізму. Такий перебіг операцій на синтаксичному рівні робить зовнішнє мовлення багатшим, різноманітнішим, стилістично орієнтованим.

Після вибору синтаксичної моделі починають діяти механізми лексичного розгортання: вибору лексем і способу їх організації у синтаксичну модель. Механізми вибору синтаксичних і лексичних одиниць узгоджуються між собою: кожна лексема в структурі синтаксичної моделі характеризується однією зі своїх синтаксичних функцій.

У розкритті закономірностей дії цих механізмів учені (О.С. Кубрякова, О.О. Леонтьєв) спираються на концепцію М.І. Жинкiна, за якою в процесах говоріння важливу роль відіграють механізми упереджуючого синтезу. На рівні слова це виявляється в тому, що будується план певних лінгвістичних зобов'язань. Оскільки всі слова, що зберігаються в пам'яті людини, її лексиконі, синтагматично й парадигматично пов'язані, через наявність таких зв'язків людина, вимовляючи одне слово, уже начебто бере на себе певні “зобов'язання” щодо висловлювання інших. Інакше кажучи, наступні слова упереджено синтезовані вже в момент вимови кожного попереднього слова.

Під час мовленнєвої діяльності мовець за частки секунди знаходить потрібні лексеми серед тієї великої кількості, яка зберігається в його пам’яті. Вибір слів є однією з центральних проблем продукування мовлення. У її основі лежать загальні принципи організації внутрішнього лексикону, представленого різноманітними семантичними об’єднаннями у свідомості людини.

Таким чином, багатство усного й писемного мовлення як одна з найважливіших ознак культури спілкування залежить від наявності у внутрішньому лексиконі молодших школярів фонду лексичних одиниць, пов’язаних синонімо-антонімічними та тематичними зв’язками.

Передбачається, що в акті створення мовлення людина подумки підводить повідомлюване під знайомий стереотип (таким чином, задумане співвідноситься з певним типом тексту). Механізми пам’яті (короткочасної і довгочасної) допомагають людині вилучити зі свідомості як певні факти, так і відповідні мовні форми. З пам’яті можуть вилучатися як образи, уявлення (це можуть бути образи речей, предметів, явищ, людей), так і вербалізований матеріал, а то й цілі відрізки змісту.

Серед словосполучень, що зберігаються у свідомості мовця, одні є більш звичними, часто вживаними, інші – менш значущими, рідко вживаними. Крім того, для певної групи словосполучень характерною є стійка з’єднуваність, що приводить до iдiоматичностi (нерозкладності виразу). Актуалізація їх у мовленні відбувається готовими комунікативними блоками. Такі блоки наявні в усіх стилях мовлення i сприяють якісному функціонуванню механізмів продукування, сприймання та розуміння. Тому формування цих утворень у довгочасній пам’яті молодших школярів під час роботи над текстом є необхідною умовою розвитку правильного, а також стилістично диференційованого мовлення.

Після словесно-граматичного структурування йдуть етапи реалізації програми в усній або письмовій формі й контролю за якістю побудованого висловлювання.

Слід зазначити, що процеси сприймання, розуміння та продукування текстів тісно між собою пов'язані, а також мають спільні й відмінні риси. Так, спільним для всіх цих процесів є наявність згаданих вище етапів мовленнєвої діяльності, однак порядок їх реалізації щодо кожного виду, часове розгортання, сукупність механізмів певною мірою відмінні.

Зокрема, під час продукування мовлення відбувається лінійне розгортання думки в напрямі думка – текст, а порядок розташування відповідних етапів є таким: мотив – задум – внутрішнє програмування – реалізація – контроль. Процес розуміння здійснюється в зворотному напрямі: текст – думка й передбачає лінійне згортання висловлювання. Відповідно й порядок розташування фаз мовленнєвої діяльності буде зворотним (крім стадії мотивування).

Страницы: 1 2 3 4 5



Організація та проведення експериментального дослідження методики організації самостійної роботи студентів на прикладі дисципліни «Педагогіка»
Під експериментом розуміють «активне вміщування у предмет для точного вивчення окремих частин та відношень у предметі». Також визначають експеримент Данілова М.А. та Болдирєва М.І. На їх думку, сутні ...

Психологія оцінювання в навчанні
Оскільки навчання являє собою спільну діяльність педагога і учнів, навчальна оцінка завжди є і соціальною оцінкою, впливаючи на кожного учня і групу учнів в цілому. Тому при проведенні оцінювання зав ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net