Психолого-лінгвістичні основи розвитку мовлення учнів початкових класів

Педагогіка: історія і сьогодення » Формування умінь використовувати лексичний повтор як засіб міжфразного зв’язку » Психолого-лінгвістичні основи розвитку мовлення учнів початкових класів

Сторінка 4

Спільним у процесах сприймання, розуміння та продукування є наявність механізмів орієнтування в меті, умовах спілкування. Але функціонування їх буде специфічним, бо в першому випадку механізми підпорядковані завданням розуміння тексту, а в другому – продукування.

Необхідною умовою всього мовленнєвомислительного процесу є наявність механізмів контролю за сказаним (написаним) та за якістю розуміння сприйнятої інформації. Функціонування цих механізмів спостерігаємо як у мовця, так i реципієнта: адже завдання мовця на етапі контролю – встановити, якою мірою досягнуто мети мовлення, які помилки чи недоліки допущено й що треба зробити для їх усунення. Адресат мовлення, в свою чергу, аналізує якість сприйнятого змісту, глибину його розуміння, виявляючи, що треба зробити в разі недостатнього усвідомлення сприйнятого (наприклад, запитати, прочитати повторно необхідний фрагмент тощо).

Таким чином, механізми сприймання, розуміння та продукування текстів не є ідентичними. У кожному конкретному випадку залежно від завдань мовлення, виду мовленнєвої діяльності та етапів її протікання вони є специфічними. Ці механізми взаємозв'язані й взаємозумовлені. Їх відпрацювання можливе уже в початкових класах: під час сприймання усних і письмових текстів, де відбувається становлення у свідомості індивіда системи еталонних мовних одиниць та збагачення знань про навколишній світ, а також продукування текстів, у процесі якого засвоюються правила використання виучуваних мовних одиниць у різних умовах спілкування. Формування в молодших школярів умінь і навичок користуватися мовними засобами у процесі сприймання, розуміння та продукування текстів усної й писемної форм є провідною метою навчання рідної мови.

Процеси сприймання, розуміння та продукування усного й писемного мовлення неоднакові. Обидві форми як різновиди зовнішнього мовлення розглядаються в контексті проблем розвитку вищих психічних функцій.

Перша спроба виділити й психологічно проаналізувати усне i писемне мовлення належить Л.С. Виготському. Так, він зазначає, що усне мовлення мотивоване ситуацією i входить до неї (синпрактичне). Присутність слухача, опора на позамовний контекст, інтонацію й жести дають можливість співбесідникам розуміти одне одного з півслова. Мовець пропускає відомий із ситуації чи попередньої репліки психологічний підмет i говорить лише психологічний присудок. Він може собі дозволити перепитування. При цьому мовцеві немає потреби спеціально турбуватися про зрозумілість мовлення.

Писемне мовлення, навпаки, вимагає постійно дбати про зрозумілість повідомлення для читача, тому воно не допускає пропусків, можливих в усному мовленні. У ньому мають бути виражені й психологічний підмет, i психологічний присудок. Відсутність спільної ситуації i безпосереднього контакту мовця зі співбесідником вимагає внутрішнього відтворення адресата.

Отже, для усного мовлення, за Л.С. Виготським, важливими є такі ознаки: а) умотивованість ситуацією спілкування; б) наявність адресата мовлення; в) опора на позамовний контекст; г) функціонування специфічних структур (наявність лише психологічного присудка). Писемне мовлення через відсутність адресата (він існує лише в уяві мовця) не допускає пропусків, вимагає зрозумілості викладу, наявності психологічного підмета i присудка. Обидві форми тісно пов'язані із внутрішнім мовленням, що готує до продукування як усного, так i писемного.

Отже, для методики навчання молодших школярів будувати зв'язні висловлювання важливе значення мають такі теоретичні положення психолінгвістики:

усне і писемне мовлення – форми мовленнєвої діяльності, які виконують репрезентативну і прагматичну функції й забезпечують формування мовної, мовленнєвої і комунікативної компетентності особистості;

оскільки кожна з форм має свої особливості, які зумовлюють їх існування в комунікації, у психолінгвістиці усне і писемне мовлення розглядаються вченими як окремі види комунікативної діяльності, що відрізняються мотивами сприймання, розуміння і породження, функціями, сферами використання, умовами, в яких відбуваються комунікативні процеси, ситуацією комунікації тощо.

процес виникнення мовлення є досить складним за своєю структурою: він включає певні етапи (стадії), під час реалізації яких спрацьовують спеціальні психологічні механізми (орієнтування в умовах спілкування та завданнях мовлення; формування думки та її лінійне розгортання; перекодування думки в мовні структури: а) синтаксування; б) пошуку адекватних програм і слів у внутрішньому лексиконі; в) уведення слова у парадигматичні та синтагматичні відношення; г) реалізація внутрішньої програми в зовнішньому висловлюванні; д) контроль за результатом продукування тексту;

Страницы: 1 2 3 4 5



Загальні відомості про творчість Джейн Остін
Джейн Остін (Jane Austen, 16 грудня 1775 – 18 липня 1817) – відома англійська письменниця, провозвісниця реалізму в британській літературі, сатирик, писала так звані романи моралі Її книги є визнаним ...

Ретроспективний аналіз питання лінгвістики тексту в методичній та навчальній літературі
Проблема формування культури усного і писемного мовлення як важливого компонента розвитку і виховання національно свідомої мовної особистості не може бути розв’язана без належної організації процесу ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net