Історично-культурологічні передумови появи духових інструментів

Педагогіка: історія і сьогодення » Становлення виконавської школи гри на оркестрових інструментах » Історично-культурологічні передумови появи духових інструментів

Сторінка 3

Організаційна основа інструментознавства слов'ян сягає епохи становлення писемності у Східній Європі. Перші згадки про музичний інструментарій, починаючи з X ст., знайдено в Чехії, Болгарії та інших південнослов'янських землях, з ХІ-ХП ст. – у Польщі (латиною, пізніше також польською мовою), на Русі (спочатку на територіях теперішньої України і Білорусі старослов'янською мовою.

Ранній період становлення слов'янського інструментознавства (до XVI с.) пов'язаний з рукописною традицією, несприятливими умовами розвитку інструментальної музики, що зумовлено боротьбою церкви з єрессю та залишками язичництва, разом з тим вніс вагомий вклад у пізнання інструменталізму. У цю епоху з'являються також перші згадки про окремі духові музичні інструменти, їх побутування, тлумачення окремих музичних понять, зображення музикантів під час гри. Починаючи з XIV ст. в рукописних, а пізніше – в друкованих джерелах, кристалізуються інструментознавчі уявлення, робляться спроби опису виготовлення, класифікації музичного інструментарію за способами звуковидобуття.

Свідчення про музичний духовий інструментарій склали суттєву частину музично-теоретичної науки слов'ян, яка веде свій початок від наукових розвідок болгарина І. Кукузеля (XII ст.), чехів І. Моравського (XIII ст.), І. Правського (XVII ст.), українця М. Дилецького (XVII ст.), поляка Л. Ободзинського (XVII ст.). Уявлення про природу й генезис музичного духового інструментарію знаходяться у тісному взаємозв'язку з морально-етичними й естетичними концепціями музики свого часу (в руслі вищезгаданих.) «Музика зупиняє вітер», – стверджує І. Правський; М. Дилецький веде походження інструментарію від сьомого коліна Адамова.

Спорадична поява інструментознавчих описів знаходить місце і в наукових спостереженнях ХУІІІ-ХІХ ст Однак, починаючи з

XVII ст. у Польші, ХУПІ і XIX ст. – у більшості інших слов'янських народів – духовий інструментарій стає об'єктом спеціальної уваги. Інструментознавство (включаючи свідчення про духові музичні Інструменти, рогові оркестри) вивчається як важлива складова в наукових дослідженнях з музичної акустики і матеріалознавства (починаючи від М.Ломоносова, Л. Ейлера, М. Головіна), історії музики, музичної етнографії і археології (починаючи з Л. Ободзинського, перших книг і дисертацій у галузі російської і української музики Я. Штелина, М. Гутрі, І. X. Гінріхса, монографій і статей В. Михневича, В. Одоєвського, М. Ро-зумовського, Г. Гесс де Кальве). У XIX ст. і з'являються спеціальні статті, нариси, брошури про музичний інструментарій (у тому числі й духовий), що видавалися як окремими ентузіастами, так і видатними вченими – М. Стаховичем, В. Русановим, М. Петуховим, А. Володимирським. Підноситься історична й художня значимість національного інструментарію, виокремлюється роль інструментального виконавства, звертається увага на народну музичну термінологію, на важливе місце християнства у формуванні й збереженні національної інструментальної традиції. Пріоритет у слов'янському світі тут належить вченим України, Росії, Польщі.

На цих землях, у працях О. Фамінцина, А. Маслова, М. Лисенка, М. Привалова, Г. Хоткевича, К. Квітки, А. Гуменка, А. Хибинського сформувалась як самостійна дослідницька галузь науки про національні музичні інструменти – етноорганологія, яка зростала у тісному взаємозв'язку з академічним інструментознавством Західної Європи, основоположником якого прийнято вважати бельгійця Огюста Геварта (1828-1908).

Головне, що відрізняє праці видатних російських, українських, польських інструменталістів – це звернення до народних витоків національної музичної культури, спроба уявити картину функціонування музичного духового інструментарію в народному мелосі, показати шляхи їх розвитку, географію розповсюдження, історичну хронологію у використанні окремих їх видів музикантами – носіями традицій (в т.ч. - скоморохами), виявити етимологію традиційних термінів, спираючись на свідчення фольклору, історичних пам'яток та історико-лінгвістичні аналізи.

Страницы: 1 2 3 



Зміст позакласної роботи
Розгляд чинників зв'язку уроку і позаурочної роботи показує, що компоненти цілей і змісту навчання іноземної мови не тільки цементують взаємодію організаційних форм учбово-виховного процесу, але і вх ...

Використання психологічних способів впливу в процесі навчання
Вступаючи в спілкування, люди впливають один на одного, що має глибинні психологічні механізми. Ці механізми використовуються для впливу однієї людини на іншу, на групу людей, на великі соціальні спі ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net