Музично-педагогічні аспекти становлення професійного вітчизняного духового виконавства

Педагогіка: історія і сьогодення » Становлення виконавської школи гри на оркестрових інструментах » Музично-педагогічні аспекти становлення професійного вітчизняного духового виконавства

Сторінка 2

У другій чверті XIX сторіччя з винайденням вентильно-пістонного механізму, и створенням на цій основі мідного духового оркестру, Російська імперія стає "законодавцем мод" в європейській культурі духового виконавства. Широке розповсюдження отримали концертні виступи воєнних оркестрів в парках и садах міст та містечок. Особливою формою естрадного концерту став музичний супровід кінокартин, а також виступи артистів у кінотеатрах поміж сеансами.

В кінці XIX – на початку ХХ сторіч любительські духові оркестри стають дуже розповсюдженим явищем музичного життя, що свідчить про еволюцію соціально-культурних процесів в Росії. На зміну аристократам, які прагнули до створення оркестрів у власних маєтках, прийшли промисловці-підприємці, котрі створювали творчі колективи на своїх підприємствах, виходячи з цілей благочинності, меценатства та раціональної організації дозвілля робітників.

В основі процесу формування та розвитку вітчизняної школи гри на духових інструментах лежить стрімкий розвиток російської музичної культури другої половини XIX сторіччя. Однак в кінці першої – на початку другої половини XIX сторіччя рівень професійного виконавства та навчання гри на духових інструментах в Росії знизився та став помітно відставати від рівня західноєвропейського виконавського мистецтва. Причиною цьому стала недостатня кількість добре підготовлених фахівців, професійних оркестрових музикантів. Цей час дуже нагальною постала необхідність в професійній системній організації не тільки всього музичного, театрального та концертного життя, а найбільше відчувалась необхідність корінних реформ у галузі музичної освіти. Потрібні були вищі та середні музичні навчальні заклади, які готували освічених, висококваліфікованих фахівців, особливо в сфері виконавства на оркестрових і, в першу чергу, на духових інструментах. Однак цільовим завданням класів духових інструментів консерваторії на початку ХХ сторіччя все-таки була підготовка зовсім не солістів-концертантів, а висококваліфікованих оркестрових виконавців. Хоча нагородження цілого ряду випускників Великими та Малими срібними медалями, й, головне, їх подальша творча діяльність свідчать про високий рівень підготовки учнів та високій методичній майстерності професорсько-викладацького колективу.

ІV ЕТАП

("військово-патріотичний") у розвитку духового виконавства відноситься до радянського періоду історії, коли в культурно-просвітній діяльності стало приділятися більше уваги військово-духовим оркестрам. Керівні органи того часу розглядали розвиток військової музики як один з могутніх засобів ідейно-художнього виховання.

Надзвичайно поширеною в цей час стала практика залучення професійних музикантів духовиків до керівництва діяльністю армійських колективів. Репертуар військових оркестрів у цей час поповнюється революційними піснями та гімнами, що було однією з основних вимог при доборі репертуару (героїко-патріотичне спрямування).

Діяльність оркестрів радянської армії активізувалась у роки Великої Вітчизняної війни, коли статус військового духового оркестру змінився. Помітно зросла в цей період роль військового маршу, звучання якого сприяло підвищенню організації, дисципліни та військового порядку.

В повоєнні роки виступи військових оркестрів отримали значне розповсюдження у клубах, будинках культури, цехах заводів та фабрик, школах, на виборах, на радіо та телебаченні. Особливо широко використовувались такі форми виступів, як концерт-лекція та музично-літературні композиції, в яких використовувались елементи театралізації, пантоміми, кіно.

Високий професійний рівень військових диригентів та оркестрів, а також значно вища культура учасників художньої самодіяльності дозволяли їм виконувати досить складні музичні партитури та навіть здійснювати постановки деяких опер й оперет.

В 60-ті роки ХХ сторіччя відмічається певний спад в творчій діяльності духових колективів та виконавців, що було обумовлено підвищенням популярності інших жанрів естрадної інструментальної музики, а також слабкою укомплектованістю оркестрів кваліфікованими музичними кадрами.

V ЕТАП

("відновлювальний") в розвитку духового оркестрового виконавства розпочався з 1990-х років та відзначався відродженням традицій вітчизняної військово-оркестрової музики та використанням позитивного досвіду, накопиченого за попередні десятиріччя .

Страницы: 1 2 3 4



Навчально-виховні можливості природознавчого навчання
У системі екологічного виховання важливе місце займає природознавство. У процесі його вивчення діти здобувають елементарні знання про єдність і розмаїтість навколишньої природи, її охороні, знайомлят ...

Проблеми в організації наступності у роботі дошкільних закладів та початковій школі
Критерієм нормальної адаптованості дитини до шкільного навчання є її позитивне ставлення до школи, розуміння пояснюваного вчителем навчального матеріалу, самостійність, здатність зосереджувати увагу ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net