Основні музично-виконавські прийоми навчання духовика

Сторінка 2

Так закладалися методичні засади навчання грі на духових оркестрових інструментах, що розвиваючись і вдосконалюючись в контекстах багатьох національних музичних культур набули свого логічного продовження в працях знаних педагогів-духовиків ХХ ст. В.М. Блажевича, Б.А. Дикова, Г.О. Орвіда, М.І. Платонова, С.В. Розанова, А.І. Усова, О.О.Федотова, В.Н. Цибіна та ін. Основним принципом сучасних методик є свідоме ставлення до процесу виконання, а художньою вимогою до виконавців є «ясність і виразність звуку, співуча кантилена, яскрава емоційність, простота і щирість у вираженні почуттів». Значною мірою сприяли досягненням в сфері викладання гри на духових інструментах збірники статей та нарисів "Методика навчання гри на духових інструментах" (за ред. Є. В Назайкинського та Ю.О. Усова). Системний виклад методологічних засад навчання оркестрових виконавців, поданий в монографії О.О.Федотова " Методика навчання грі на духових інструментах", по сьогодні є зразковою моделлю професійного виховання оркестрових музикантів різних поколінь.

У науковому доробку вчених присутні різноманітні тлумачення поняття "вміння" з позицій, що виявляють його відмінні категоріальні ознаки. Вміння розглядаються в існуючій науковій літературі як:

- система взаємопов’язаних дій з вибором способу їх виконання (А.М.Алексюк, Ф.М.Гоноболін, О.М. Леогнтьєв та інші);

- засіб володіння способами і прийомами виконання дій (В.С.Кузнецова, М.С.Пашкова);

- готовність виконувати дії (Є.І.Бойко, М.О.Данилов, К.К.Платонов, А.С.Шахова та інші).

Згідно з розгляданням вмінь як готовності особистості до практичних дій, вміння поділяються на:

1) здатність приймати і осмислювати знання – самостійно бачити проблему, сформулювати її, висунути шляхи доказу, реалізувати розроблений план, зробити висновки та узагальнення;

2) здібність закріплювати та застосовувати знання – вміння творчо розробляти та використовувати оригінальні способи рішення завдань в будь-яких ситуаціях;

3) організаційні вміння – вміння самостійно ставити перед собою загальну мету і завдання навчальної діяльності, роздроблювати їх на часткові та коректувати хід своєї діяльності.

Основними ознаками вмінь визначаються: усвідомленість, гнучкість, узагальненість, самостійність у вирішенні завдань, що виникають у процесі виконання визначеного виду діяльності, складність і комплексність, злиття розумових і практичних дій, цілеспрямованість, міцність і стійкість.

Вміння формуються вправами в процесі переносу способів дій в дещо змінену та нову навчальну ситуацію. При вдосконаленні вмінь, в цілому, вони не автоматизуються, оскільки цьому процесу не підлягає центральна ланка рішення розумових завдань: знаходження принципу (основної ідеї) її рішення на основі зв’язку відомого з невідомим. Таким чином, можна визначити, що дії, які здійснюються за допомогою вмінь завжди усвідомлені. Ряд авторів вказують на поетапно-фазовий характер формування вмінь. Рівень їх реалізації – один з головних критеріїв підготовленості випускника вищого педагогічного закладу до професійної діяльності в школі. Структуру будь-якого вміння, на думку вчених, складають знання, навички та творче мислення (Є.І.Бойко, Є.О.Милерян, К.К.Платонов та інші).

Як визначає наукова думка, навик

– автоматизована дія, сформована шляхом повторення, яке характеризується високим ступенем засвоєння та відсутністю поелементної усвідомленої регуляції і контролю.

Відносно до особливостей музичного виконавства на духових інструментах науковці виділяють комплекс вмінь, які притаманні грі на будь-якому з музичних інструментів цього виду:

- виконавське дихання

- звуковедення

- виконання штрихів

- чистота інтонування

До особливого різновиду виконавських вмінь науковці відносять вміння самостійної роботи над музичними творами.

Розглянемо вказані вміння більш детально

Виконавське дихання

– ґрунтується на анатомо-фізіологічних особливостях організму людини та використовує здатність довільно змінювати ритм та глибину дихання. Перш за все нам необхідно вияснити: відрізняється дихання музиканта при грі на духовому інструменті від звичайного дихання. Б.О.Диков виділив відмінності виконавського дихання та звичайного дихання,які наочно видно з таблиці 1

Таблиця 1. Відмінності звичайного (фізіологічного) та виконавського дихання інструменталіста-духовика

Звичайне дихання

Виконавське дихання

обидві його фази (вдих та видих) приблизно рівні за часом;

в процесі гри на духових інструментах подібна рівномірність фаз відсутня, оскільки вдих робиться короткий, а видих довгий.

відбувається мимовільно через рівні проміжки часу

обидві фази дихання є довільними, відповідно до бажання виконавця і залежать, в кінцевому підсумку від характеру музики, яка виконується.

Не передбачає використання всього об’єму легень

За необхідністю виконавець може довільно збільшувати об’єм легень аж до максимального

Навантаження дихальної мускулатури незначне, тому що пов’язане лише з виконанням вдиху

Навантаження дихальної мускулатури потребує значних зусиль, ос кіот вдих повинен виконуватись швидко та під великим тиском

Дихання відбувається переважно через ніс

Дихання відбувається переважно через рот

Страницы: 1 2 3 4 5



Основні завдання, принципи та етапи формування. Європейського простору вищої освіти
Гармонізація архітектури системи європейської вищої освіти є основним завданням Болонського процесу. Визначальні властивості європейської вищої освіти: якість, конкурентоспроможність вищих навчальних ...

Перевірка ефективності використаного комплексу вправ
З метою перевірки стану сформованості знань і умінь четверокласників із розділу «Іменник» було проведене опитування учнів. Експериментальне дослідження було проведене у 4-А і 4-Б класах СЗОШ I-III ст ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net