Аналіз сформованих в учнів умінь використовувати лексичний повтор при побудові зв’язних висловлювань

Педагогіка: історія і сьогодення » Формування умінь використовувати лексичний повтор як засіб міжфразного зв’язку » Аналіз сформованих в учнів умінь використовувати лексичний повтор при побудові зв’язних висловлювань

Сторінка 1

Кінцевим завданням у системі навчальних вправ на етапі констатувального експерименту було написання учнями власних висловлювань на задані теми: «Долина маків», «Ранок у лісі», «Моя вулиця».

У результаті аналізу зв’язних письмових висловлювань ми одержали кількісні дані про сформованість умінь учнів використовувати засоби зв'язності тексту. Результати констатувальних зрізів показали, що значна кількість учнів найчастіше до засобів міжфразового зв'язку відносить абсолютний лексичний повтор (іменник 63%. займенник — 61%), проте вживання його у 70 % є немотивованим повтором.

Лексичний повтор як засіб міжфразного зв’язку учні визначають у 35%, а використовують лексичний повтор як засіб зв'язності тексту лише у 37% висловлювань.

Такі результати є наслідком того, що робота над цим засобом зв'язності в школі не ведеться, а лексичний повтор виступає лише в ролі немотивованого повтору, і розглядається, основним чином, при роботі над вправами на редагування. Тому навіть невисокий рівень оволодіння учнями зазначеними вміннями дає змогу зробити висновок про доцільність ознайомлення їх із лексичним повтором як засобом зв'язності речень.

Аналіз висловлювань молодших школярів свідчить про те, що одним із найбільш поширених мовленнєвих недоліків є порушення зв’язності й неправильне вживання засобів зв’язку речень у тексті, одноманітність використовуваних засобів або відсутність їх взагалі.

Крім аналізу учнівських письмових робіт, ми з'ясували характер і причини труднощів, з якими стикаються учні при написанні зв'язних висловлювань. Важливе значення в системі взаємозв’язаного навчання усного й писемного мовлення молодших школярів має робота над помилками. Знання відхилень від норм літературної мови, систематизація негативного мовленнєвого досвіду учнів дозволяє правильно діагностувати рівень сформованості комунікативних умінь, своєчасно виявити слабкі місця у мовленнєвому розвитку, ефективно спланувати роботу щодо запобігання й усунення помилок та недоліків.

У сучасній лінгводидактиці, розглядаючи проблему класифікації помилок і недоліків, учені вважають доцільним брати до уваги такі критерії, як система мовних одиниць і використання мовних засобів у мовленні (А.Б. Буяновер, В.І. Капінос, М.М. Кожина, Т.О. Ладиженська, М.Р. Львов, С.М. Цейтлін та ін.). З цієї точки зору всі помилки й недоліки поділяються на дві групи: помилки в структурі (у формі) мовної одиниці й помилки у використанні (функціонуванні) мовних засобів. До перших належать граматичні, до других – мовленнєві. Крім того, у класифікаціях ураховуються також порушення культури мовлення: правильного й комунікативно доцільного мовлення.

Заслуговує на увагу й розмежування на помилки та недоліки. Помилками вважаються порушення норм літературної мови, а недоліками – порушення комунікативної доцільності й слабкий рівень культури мовлення. Такий підхід особливо важливий у початкових класах, оскільки тут лише розпочинається процес формування якостей мовлення, а подальше вдосконалення відбувається в старших класах. Тому при розробці класифікації помилок ми вважали за доцільне розрізняти помилки та недоліки.

Слід зазначити, що єдиної класифікації помилок у науково-методичній літературі на сьогодні не існує. Відсутність ґрунтовної класифікації мовних і мовленнєвих похибок у науково-методичній літературі, зокрема в галузі розвитку зв’язного мовлення молодших школярів призводить до істотних недоліків у практиці початкового навчання.

Як теоретична, так і практична потреба у створенні класифікації помилок і недоліків, що трапляються в мовленні молодших школярів, є незаперечною. Розробляючи таку класифікацію, ми виходили з завдань та змісту роботи з розвитку зв’язного мовлення, окреслених програмами з рідної мови в початкових класах, а також із завдань нашого дослідження.

У класифікації помилок та недоліків ми врахували особливості мови учнівських творів і керувалися теоретичними дослідженнями Л.І. Величко, Н.А. Гац, В.І. Капінос, Д.М. Кравчука, М.Р. Львова, В.Л. Мельничайка, М.І. Пентилюк та ін.

До мовленнєвих недоліків, відносимо інформативно-змістові, порушення зв’язності, логічності, структурно-композиційної цілісності, наведення фактів, що не відповідають дійсності (фактичні).

Інформативно-змістовими недоліками вважаємо такі, коли дібраних для розкриття теми фактів або мало, або вони не відповідають темі й меті тексту.

До фактичних помилок відносимо наведення учнями фактів, які не відповідають дійсності.

До мовленнєвих недоліків, відносимо й ті, що пов’язані з недодержанням культури мовлення: порушення точності, доречності, бідність мовлення.

У зв’язному мовленні школярів спостерігаємо порушення комунікативної доцільності: невиправдане використання мовностилістичних засобів одного стилю в іншому. Причина такого недоліку – невміння враховувати завдання мовлення. Так, наприклад, при створенні наукових описів молодші школярі вдаються до слів, властивих художньому мовленню й навпаки.

Страницы: 1 2 3



Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України
Задля запровадження наведеної моделі стандартизованого Додатку до диплома у вищій школі України має бути впроваджена кредитно-модульна система організації навчального процесу та система об’єктивного ...

Мовна діяльність молодших школярів
У ранньому дитинстві виникають потреби спілкування, які задовольняються за допомогою найпростіших засобів мови: гуління, белькотіння, а у віці близько року з'являються перші слова. З самого початку м ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net