Характеристика професійного навчання машинобудівного профілю

Враховуючи різноманітність робітничих машинобудівних професій, їх можливо умовно розподілити на такі групи: група верстатних; група слюсарних; група професій, які пов'язані з обслуговуванням технологічного обладнання; контролери верстатних і слюсарних робіт.

Група верстатних професій поділяється на дві підгрупи: робітники вузькоспеціалізованих верстатних професій (токар, фрезерувальник, свердлувальник, шліфувальник і таке інше), і робітники інтегрованих верстагнил професій: верстатник широкого профілю, який може виконувати обов'язки контролера ВТК; фрезерувальник з правом виконувати роботи як на універсальних, так і на вузькоспеціалізованих фрезерних верстатах (шліцефрезерувальних, зубофрезерувальних і ін.).

Друга група - це слюсарні професії, які пов'язані з основним виробництвом: слюсар-збиральник двигунів, слюсар-збиральник літаків, слюсар-збиральник автомобілів тощо.

Є також слюсарі допоміжного виробництва: слюсар-ремонтник, слюсар-інструментальник, слюсар з ремонту контрольно-вимірювальних приладів і інше.

Третя група - це наладчики і оператори технологічного устаткування: наладчик верстатів-автоматів і напівавтоматів, наладчик верстатів з ЧПК, оператор хімічних апаратів та ін.

Четверта група - це контролери з різних напрямків: верстатних, слюсарних робіт тощо.

В зв'язку зі скороченням загального виробництва зараз існує тенденція до подальшої інтеграції професій і поєднання декількох з них в одну: верстатник широкого профілю і водночас наладчик верстатів з ЧПК. Однак і в цьому випадку, як правило, відокремлюється основна і додаткова професії.

Розподіл машинобудівних робочих професій дозволяє зменшити і згрупувати їх за ознаками спільної діяльності і функцій, які виконують робітники.

Так, для верстатних професій характерними є такі елементи, як часте повторювання основних операцій при невеликій їх варіативності, можливість розчленування їх і варіювання окремими складовими у виробничих умовах, об'єднання окремих операцій у комплекси і інше. Для них навчання на перших стадіях може бути організоване безпосередньо у навчально-виробничих майстернях ПТУ.

Для іншої групи професій (наприклад операторів технологічного обладнання) навчання навіть на перших стадіях дуже важко проводити безпосередньо у ПТУ (потрібні складні тренажери-імітатори), і тому треба його проводити безпосередньо на виробництві в існуючому технологічному процесі або на окремих спеціалізованих дільницях.

Зміст навчання робітничої машинобудівної професії викладається у освітньо-професійній характеристиці.

Структура типової освітньо-професійної характеристики повинна мати такі розділи:

1-й розділ - Виробничо-технічні умови:

· предмет праці;

· знаряддя праці;

· зміст праці;

· результат праці;

· умови праці;

· організація праці.

2-й розділ - Психологічні і фізичні особливості праці:

· сенсорні процеси і перцептивні дії;

· розумова діяльність, яка пов'язана зі зберіганням і переробкою інформації;

· моторні дії;

· нервово-психологічна напруга;

· якості особистості, які допомагають у праці;

· фізична важкість праці;

· існуючі протипоказання щодо цієї професії.

· 3-й розділ - Вимоги виробництва до загальної і професійної підготовки навчаемих:

· потрібний рівень загальноосвітньої підготовки;

· рівень загальнотехнічної підготовки;

· рівень спеціальної (фахової) підготовки;

· необхідні уміння та навички;

· масовість кваліфікації;

· спеціальний порядок допуску до виконання окремих робіт (якщо це » потрібно);

· перспектива зросту.

Умови праці складаються з двох частин: виробничі і санітарно-гігієнічні Перша частина - це безпосередньо робоче місце робітника, його освітленість, мікрокліматичні умови, спецодяг, спецвзуття, індивідуальні засоби захисту (наприклад, для верстатників - це обов'язково використання окулярів), вентиляція на робітничому місці при обробці чавунних деталей і ін.).