Сутність поняття музично-інтелектуальних умінь школярів молодшої школи

Д.Б. Кабалєвський увів у нову програму цікаву форму музичних занять - ігрове чотиреруччя, завдання якого залучити учнів до виконання разом із учителем нескладних і невеликих по обсязі, але яскравих, образних добутків, а також познайомити їх із самим богатим по звучанню, універсальним інструментом - фортепіано. Граючи октаву, квінту й т.п., учень вслухується у звучання партії вчителі й прагне виконувати свою «партію» в ансамблі з ним. Потрібно, щоб при цьому школяр слухав і спів класу.

Придбання навичок гри на музичних інструментах повинне бути спрямоване насамперед на формування здатності проникати в художній образ і відтворювати його в процесі виконання. Гра на музичних інструментах допомагає розвитку інтонаційного, ритмічного, гармонійного, поліфонічного й тембрового слуху, служить активним засобом засвоєння й закріплення знань про музику, сприяє сприйняттю музики в цілому.

Включення в заняття гри на музичних інструментах відповідає віковим особливостям молодших школярів, їхньої потреби в художнім вираженні, вносить в урок ігровий початок, сприяє створенню атмосфери захопленості, інтересу до музичних занять.

Завершуючи характеристику музичних умінь і навичок як елементів змісту навчання, оборотна увага на наступне.

Принципова особливість музичних умінь полягає в тім, що вони формуються на основі музичного сприйняття й реалізуються у всіх видах занять. Музичні вміння, перебуваючи в безпосередньому зв'язку з музичними знаннями, становлять пізнавальну основу навчальної діяльності школярів. Вони використовуються як безпосередньо на уроці, так і поза ним. Провідні й частки вміння проявляються в школярів при виконанні музики, при емоційно-образному, осмисленому, вираженому в словесній формі судженні про неї.

Виконавські навички також формуються на основі музичного сприйняття. Без придбання таких навичок не можна говорити про повне засвоєння змісту навчання. Ефективність і формування виконавських навичок багато в чому залежить від уміння проникнути в художній задум добутку, використовуючи музичні знання й уміння.

1.2 Особливості розвитку музично-інтелектуальних умінь молодших школярів

Велике значення у формуванні переконань має інтелектуальну діяльність у процесі набування знань, осмислення явищ довколишнього життя, подолання труднощів суто інтелектуального характеру. Від характеру інтелектуальної праці в процесі навчання залежить активність інтелекту, а відтак і активність духовного життя учнів взагалі (тут навчання найтісніше дотикається виховання). Спостереження за уроками й іншими видами занять допомогло нам усунути цілий ряд серйозних недоліків у навчанні, зокрема тих, які впливали на формування переконань. Найзначнішим з них є одностороння спрямованість інтелектуальної — нагромадження знань без використання їх у практичному житті, включаючи й інтелектуальну працю, необхідну для подальшого духовного розвитку особистості. Думки, пов'язані з логічним аналізом фактів і явищ навколишнього світу, не викликають у душах вихованців почуттів, переживань. Навіть у тому разі, коли нема зубріння, така односторонність є запеклим ворогом духовного розвитку: інтелектуальна праця учня зводиться, по суті, до того, щоб запам'ятовувати, нагромаджувати знання й відтворювати їх на вимогу педагога. Все. що засвоює учень на уроці, йому треба зберегти в пам'яті, в усьому прочитаному він вбачає лише певний обсяг матеріалу для засвоєння. Таке навчання, навіть тоді, коли воно добре поставлене з точки зору дидактичних вимог, отупляє людину, не вчить її самостійно мислити, послаблює її інтерес до науки й власного духовного світу, зводить нанівець її допитливість, позбавляє її почуття радості пізнання — важливої інтелектуальної емоції. Багато фактів і явищ, над якими варто було б задуматися, лишаються поза увагою школяра тільки тому, що "це не вивчається". Отож коло фактів, подій, явищ, над якими треба лише думати, а не вивчати, не засвоювати, стає дуже вузьким.

Потворність такого навчання полягає не лише в тому, що, володіючи значним запасом знань, учень не вміє користуватися ними, а насамперед у тому, що його мислення стає пасивним, перестає бути джерелом духовного життя, що живить почуття і волю.

Надаючи великого значення активності думки учня як в інтелектуальній праці, так і в фізичній, ми прагнули усунути ці недоліки. В практиці навчально-виховної роботи додержуємося такого правила: знання, набуті учнем у процесі навчання, не повинні лишатися мертвим вантажем, зберігатися в пам'яті "про запас", для якоїсь майбутньої діяльності. Знання мають постійно розвиватися в процесі їх практичного застосування і тим самим розвивати мислення учня. Чим більший запас знань має школяр на певному ступені свого розвитку, тим активнішою і різнобічнішою має бути діяльність думки, що поєднується з діяльністю рук — з фізичною працею, з творенням матеріальних цінностей, з перетворенням світу. У системі кожного предмета, особливо з основ наук про природу, безмежна кількість можливостей для союз; думки і праці, для збагачення на цьому ґрунті духовного світ; вихованців.