Вивчення проблеми саморегуляції та самомоніторингу своєї поведінки в психологічних дослідженнях

Педагогіка: історія і сьогодення » Формування самомоніторингових процесів в старшому дошкільному віці » Вивчення проблеми саморегуляції та самомоніторингу своєї поведінки в психологічних дослідженнях

Сторінка 3

Адекватність дій, своєчасне пристосування до умов задачі, успішне досягнення необхідного результату залежать від можливостей саморегуляції нервової системи. Як компонент загальних здібностей самомоніторинг та саморегуляція вивчалася Б.Г. Ананьєвим, Н.С. Лейтесом, які відзначають, що самомоніторинг – це першооснова загальної обдарованості.

Обдарованість, по Н.С. Лейтесу, – це будь-який рівень здібностей, не обов'язково високий: обдарованість характеризує сферу здібностей. Від ефективності способів самомоніторингу та саморегуляції, їхньої самобутності буде залежати і загальний рівень досягнення індивіда, коло його можливостей і манера діяльності. Індивід обдарований настільки, наскільки досконалі його способи самомоніторингу та саморегуляції. Самомоніторинг і розумова активність у їхній взаємодії виражають різні сторони єдиної першооснови здібностей. Істотне значення, очевидно, має ступінь відповідності цих сторін. Значення самомоніторингу для досягнення успіхів у діяльності очевидно. Його роль у розвитку дитини підкреслювали багато авторів, називаючи його по-різному (довільне поводження, самоконтроль, керування своєю діяльністю і т.д.). Самомоніторингові процеси впливають на віковий розвиток різноманітних здібностей дитини. Таким чином, виходить, що самомоніторинг та саморегуляція впливає на розвиток потенційних можливостей дитини, у тому числі й інтелекту.

Отже, доцільним стає вивчення особливостей розвитку, становлення самомоніторингу та саморегуляції в дошкільному віці, тому що саме в цьому віці йде інтенсивний розвиток усіх здібностей і задатків дітей, які обумовлюють подальше успішне адекватне навчання в школі. Здатність до самомоніторингу та саморегуляції забезпечується властивостями нервової системи, зв'язаними з діяльністю регуляторних структур мозку. У дітей-дошкільників не сформовані ці структури, вони розвиваються пізніше, тому в них виникають відповідні труднощі при навчанні. Однак, ці труднощі можна перебороти шляхом спеціального впливу за допомогою розвиваючих ігор і вправ, що сприяють розвитку регуляторних структур мозку. Природні передумови діяльності – це стійкі способи регулювання, при цьому не применшується роль навчання для розвитку і формування способів самомоніторингу та саморегуляції, а також роль самої особистості, що активно керує своїм поводженням, вважає Н.С. Лейтес. Значення особливостей регулювання дозволить з більшою визначеністю впливати на формування ефективних способів регуляції. Здатність до самомоніторингу характеризує індивіда в цілому; таким чином, інтелект виявляється інтегральним результатом взаємодії різних сторін особистості індивіда. Індивід привабливий ефективними способами регулювання, що є стійкими сторонами особистості, може домогтися на їхній основі значних досягнень у різних видах діяльності, в інтелектуальній у тому числі. Недостатньо зроблені способи регулювання приводять до загального зниження рівня діяльності. Визначаючи самомоніторинг і як адекватне соціальне поводження, і як керування своєю активністю, як довільність діяльності, як довільне керування своїм поводженням і т.д., більшість авторів сходяться на тому, що самомоніторинг припускає проходження зразкам поводження і контроль за чиненою діяльністю. Розвиток саморегуляції є переривчастий процес якісного перетворення поводження і переходу на більш високий рівень. Американський психолог Клер Копп пропонує періодизацію розвитку самомоніторингу. Вона вважає, що перехід на більш високий рівень самомоніторингу визначається появою нових здібностей.

Так, перший період розвитку самомоніторингу – це нейро-фізіологічна регуляція (від народження до 3-х місяців). Дитина відповідає на деякі зовнішні впливи і демонструє примітивне поводження. Наступний період – це сенсомоторна регуляція (від 3 місяців до 12 місяців). Виявляється здатність до цілеспрямованих рухів, але дії дитини визначаються фізичними характеристиками предметів. Однак сенсомоторна регуляція створює умови для розрізнення своїх дій і дій інших людей, у результаті чого виникає можливість для переходу в наступний період – період контролю. Поява здатності до зовнішнього контролю зв'язується зі значними якісними і кількісними досягненнями в пізнаваному розвитку: становлення інваріантості об'єктів і рішення елементарних проблем, поява гіпотез і їх примітивна первинна перевірка, перехід від сенсомоторного функціонування до адаптивних відповідей, початок образного (репрезентативного) мислення. Дитина починає відокремлювати себе від інших людей і об'єктів. Діти починають зауважувати ті зміни, які вони роблять навколо. На цій стадії з'являється бажання відповідати очікуванням дорослого. Однак усі ці здібності вкрай ситуативні і цілком залежать від втручання дорослого. Дитина до 2 років не може усвідомити і уявити батьківські заборони у внутрішньому плані. Ця здатність з'являється в наступному періоді розвитку самомоніторингу – періоді самоконтролю. Він характеризується здатністю поводитися відповідно до вимог дорослого при відсутності безпосереднього зовнішнього контролю. Таким чином, відповідно до запропонованої класифікації К. Коппа, самоконтроль з'являється в дитини біля 2-х років і далі перетерплює в основному кількісні зміни (стає більш стійким, гнучким, поширюється на різні форми активності).

Страницы: 1 2 3 4



Форми та засоби екологічного виховання
Зрозуміло, що екологічне виховання сьогодні не повинно обмежуватися виключно розширенням поінформованості школярів. Реальним постає той факт, що шкільні заняття повинні базуватися на реалізації психо ...

Педагогічні аспекти організації самостійної роботи студентів в умовах реформування вищої школи
Організація самостійної роботи учнів та студентів є тією проблемою педагогічної теорії та практики, яка має давню історію, її вивченням займалось широке коло дослідників. Але сьогодні навчальна ситуа ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net