Основні напрямки оптимізації психічного розвитку дитини-дошкільника

Педагогіка: історія і сьогодення » Формування самомоніторингових процесів в старшому дошкільному віці » Основні напрямки оптимізації психічного розвитку дитини-дошкільника

Сторінка 2

Розглянемо підхід до навчальних занять з дошкільниками з психологічної точки зору. У сучасній психології прийнято відносити навчання до видів діяльності, властивих дошкільному віку. Під навчанням ми маємо на увазі таку взаємодію дитини і дорослого, результатом якого є присвоєння дитиною культурно-історичного досвіду людей – знань, понять, норм. Первісне навчання уплетене в усі види діяльності дитини, і поступово в дитини виникає тенденція чомусь навчатися. Якщо розглядати навчання дошкільника, як діяльність по засвоєнню знань, то дитина, безумовно, навчається в грі, задаючи нескінченні питання досліджуючи світ. Не випадково цей період Е. Еріксон характеризує як стадію заповзятливості і почуття провини, коли дитина досить вміла і починає сама придумувати собі заняття, задає питання, виявляючи інтелектуальну заповзятливість, і важлива готовність дорослих відповідати на ці питання. Починається навчання елементарним прийомам і діям, виділених з продуктивної діяльності, що ще не містить системи, характерної для засвоєння наукових понять, знань. Виготський характеризував виникаючий у дошкільному віці тип навчання як проміжний між спонтанним, властивим дитині раннього віку і заснованим на наявному рівні її психічного розвитку і реактивним, властивому шкільному віку. Дитина в дошкільному віці вже може навчатися по програмі, яка задається дорослим (педагогом), однак, лише в міру того, як програма педагога стає його власною програмою, тобто зливається з природним ходом розвитку дитини. Цей проміжний тип навчання Виготський називає спонтанно-реактивним. Засвоєння знань дошкільниками – непрямий продукт якоїсь іншої діяльності (гри, співробітництва з дорослим, дослідження якогось об'єкта). І ми хочемо підкреслити, що при навчанні дошкільників як засобі передачі знань виступають: спільна діяльність з дорослим і однолітками, самостійна сюжетна гра дітей, сюжетна гра, організована дорослим, дидактична гра, гра з правилом. Значення гри в психічному розвитку дошкільника, використання гри у формуванні новотворів, соціальних навичок, розвитку саморегуляції свого поводження показано в роботах таких авторів як Богуславська З.М., 1955,1966; Венгер Л.А., 1995; Єрмолаєва M.B., 1998; Захарова О.І., 1993; Короткова Н.А. і Михайленко Н.Я., 1999; Кравцова О.О., 1984 і ін. Для дошкільного віку, згідно Цукерман Г.А., що є формою співробітництва є ігрове співробітництво, і навіть коли дошкільник сидить за столом, виконуючи завдання дорослого, він грає в «навчання», для нього важливо, що він «як школяр». При цьому навчальну задачу ставить дорослий. Він же несе відповідальність за її здійснення. При плануванні навчальних занять з дошкільниками, крім загальних задач розвитку дитини, передачі її якихось знань, ставиться задача до кінця дошкільного віку сформувати психологічну готовність дитини до школи. Готовність до школи визначається сформованістю навичок самоаналізу, самомоніторингу, самооцінки. Без цих процесів, навіть якщо дошкільник дуже обдарований в плані, наприклад читання, математики, письма, йому буде дуже важко адаптуватися до шкільного процесу.

Страницы: 1 2 3



Поняття уяви
Згідно з психологічним тлумачним словником, уява – це психічна діяльність, що полягає у створенні подумки уявлень і ситуацій, котрі ніколи не переживалися людиною в дійсності. За визначенням К.Д. Уши ...

Характеристика основних форм позаурочної навчальної діяльності
Семінарські заняття поділяють на підготовчі (просемінарські), класне семінарські заняття (9—12 клас), міжпредметні семінари-конференції. Просемінарське заняття — перехідна від уроку форма організації ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net