Завдання і складові здорового способу життя

Сторінка 1

Кожна людина хоче бути здоровою. Кожен мріє про повне, ідеальне здоров’я. Але що ж це таке – здоров’я? Чи існує чітке визначення цього стану? Якою є його норма?

Питання, що розуміти під нормою здоров’я людини не просте, воно хвилювало вчених протягом всієї історії медицини. Ще видатний лікар давнини Авіценна, відмічаючи всю складність і багатогранність процесів, що відбуваються в організмі, писав, що буває тіло, здорове безмежно; тіло здорове, але не безмежно; тіло не здорове, але не хворе; тіло в гарному стані, що швидко сприймає здоров’я; тіло, хворе на легкий недуг; зрештою, тіло, безмежно хворе.

Багато хто з сучасних дослідників оцінку стану здоров’я населення пов’язують з показниками смертності і причинами смерті. Такий підхід не зовсім правильний, він далеко не повно відображає істинний стан справ. Адже ряд хронічних захворювань, не будучи безпосередньою причиною смерті, тим не менш на тривалий період переводять здорових людей у групу хворих.

Інший критерій оцінки стану здоров’я – розрахунок очікуваної тривалості життя нового покоління, проведений з урахуванням демографічних закономірностей й особливостей захворюваності і смертності на рік народження даної групи населення. Однак і цей метод не точний, оскільки соціальний прогрес, успіхи медичної науки й охорони здоров’я можуть внести суттєві поправки у прогнози.

Ще один шлях до вирішення проблеми, здавалося б найбільш простий і логічний, йде «від зворотного». Все, що не хвороба, то здоров’я. Власне цим шляхом йшов великий вчений древності Гіппократ, який, формулюючи загальні уявлення про хворобу, намагався дослідити спочатку схожість і відмінність із здоровим станом. Але хвороба також поняття досить невловиме. Вона ще Гіппократом мислилась як непостійний патологічний стан, а в часі – організована послідовність. До того ж немає такої людини на землі, яка не була б схильна до того чи іншого недомагання.

Тоді виникає питання: а чи варто закликати дітей, підлітків берегти здоров’я змолоду, коли від них майже нічого не залежить: все вже визначено природою?

Якщо б на таку позицію встали лікарі, вони б давно опустили руки. Адже вони краще, ніж хто б то не було, усвідомлюють яка насправді величезна кількість об’єктивних і суб’єктивних факторів впливає на стан людського організму протягом всього життя. Це і побут, і клімат, і географічні особливості території, на якій людина проживає у різні періоди свого життя, і генетична схильність, і звичаї, звички населення, й умови праці, і, зрештою, фізіологічна реактивність організму й багато іншого.

Однак, лікарі борються за кожне людське життя, тому що знають не тільки про небезпеки, що підстерігають живий організм, але й про те, які величезні функціональні резерви він має. Не випадково І. П. Павлов писав, що людський організм є вищою мірою саморегульованою системою, яка сама себе спрямовує, підтримує, відновлює і навіть удосконалюється.

От тільки адаптаційні сили організму хоч і величезні, але не безмежні. І тому основний обов’язок людини, її обов’язок перед собою, перед близькими, перед суспільством і полягає в тому, щоб розумно й бережно ставитися до свого здоров’я. Потрібно самим активним чином боротися за те гармонійне злиття тіла і душі, коли все навкруги видається таким світлим, прекрасним, коли відчуваєш, що тобі все вдається, що тобі по силі будь-яка, навіть сама складна справа. По-житейському це і є здоров’я.

Приблизно в цьому ж напрямку йдуть спеціалісти в пошуках формулювання – що ж таке здоров’я.

Багато хто з сучасних дослідників вважає, що здоров’я – це максимальна продуктивність органів, що повною мірою зберегли свої функції, й оцінює його як стан організму, що забезпечує повнокровне виконання всіх життєвих функцій і форм діяльності людини.

У Великій медичній енциклопедії зазначено: «Здоров’я – природний стан організму, що характеризується його врівноваженістю з оточуючим середовищем та відсутністю будь-яких хворобливих проявів».

У Статуті Всесвітньої організації охорони здоров’я записано, що здоров’я – це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад.

Словом визначень здоров’ю знайдено чимало, але по суті вони однозначні. І стан здоров’я в цілому можна розглядати як процес збереження і розвитку психічних, фізіологічних і біологічних функцій організму, оптимальної працездатності і соціальної активності людини за максимальної тривалості її життя.

Для того, щоб зберегти здоров’я, необхідно розуміти, що є його джерелами. Базовими даними для підтримки та збереження здоров’я є:

Страницы: 1 2 3 4 5 6



Місце графічних технік в навчальних програмах з образотворчого мистецтва
Автором дослідження був проведений аналіз основних навчальних програм з образотворчого мистецтва для середніх шкіл для визначення загального рівня досліджуваності і стану практики з питання вивчення ...

Обгрунтування корекційно – розвивальної програми
З метою зниження тривожності в дітей молодшого шкільного віку була зроблена спроба складання корекційно-розвивальної програми, спрямованої на подолання тривожності, розвиток конструктивних способів в ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net