Основні соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків

- забезпечення перспективи зростання особистості;

- формування відповідальності за свій розвиток, своє здоров’я (А. В. Меренков);

- нейтралізація негативних, підсилення ролі позитивних явищ;

- забезпечення активності особистості (І. А. Донцов).

Науково-теоретичне і методичне забезпечення процесу формування відповідального ставлення до власного здоров’я полягає у розробленні наукових положень, методичних рекомендацій для вчителів і батьків, організації курсів, гуртків, факультативів для учнів.

Формування потреби у відповідальному ставленні до власного здоров’я має ґрунтуватися на принципах особистісно орієнтованого підходу до навчання і виховання учнів. Цей підхід спрямований на саморозвиток особистості, він дає змогу підлітку реалізувати себе, дозволяє розвинути задатки кожного. І. Якиманська зазначає, що його сутність полягає у потребі формувати позитивну мотивацію до пізнавальної діяльності, самопізнання, самореалізації і самовдосконалення, у необхідності озброїти учнів механізмами адаптації, саморегуляції, самозахисту, самовиховання.

І. Д. Бех обґрунтував теорію особистісно орієнтованого підходу до виховання, що виявляється в допомозі дитині в пізнанні самої себе, у мотивації постійного самовдосконалення. На думку вченого, зробити процес виховання більш ефективним мають:

- формування у суб’єкта виховання здатності й бажання усвідомлювати себе особистістю. У виховному процесі потрібно створювати такі виховну ситуації, які сприяли б виникненню позитивних почуттів до себе;

- культивування у вихованця цінності іншої людини. Дитина повинна навчитися цінувати іншу людину, бути милосердною, доброю до інших;

- утвердження педагогом позитивної особистісної сутності вихованця як альтернатива аналізу, що викриває його недоліки. Дитина повинна знати свої позитивні і негативні риси, тобто вміти диференціювати свій образ;

- використання «ефекту генерації» у виховному процесі. Його необхідно спрямовувати на самостійне оволодіння знаннями, моральними нормами, правилами, вимогами. Адже самостійно здобуті знання залишаються надовго, набувають особистісного значення й емоційного забарвлення;

- культивування почуттєвого виховного впливу. Перші моральні переживання визначають подальшу поведінку людини, тому важливо, щоб дитина, вперше зробивши щось для власного самовдосконалення, відчула сильні позитивні емоції;

- відповідність образу «Я» вихованця його поведінці. Він повинен чітко усвідомлювати своє справжнє «Я», що ґрунтується на реальному досвіді, а не уявленнях про себе;

- ціннісно-смислова спрямованість предметної діяльності особистості;

- утвердження розвивальної самооцінки. Дитина повинна навчитися оцінювати себе і змагатися з собою. Джерелом самооцінки. як зазначає І. Д. Бех, має бути не порівняння себе з іншими, а з самим собою, тобто порівняння того, на що я раніше не був здатний, а сьогодні здатний, і чого бажаю в майбутньому.

В. М. Оржеховська доводить, що «найприйнятнішою для впровадження в навчальному закладі є така структура реалізації мотивів до здорового способу життя, культури здоров’я:

- одержання інформації про здоров’я й експрес-оцінка функціонального стану і рухових можливостей організму, діагностування з метою виявлення рівня фізичного, психічного, соціального й духовного здоров’я;

- вибір мотивів усвідомлення потреби у здоровому способі життя, культурі здоров’я;

- вибір рішення (постановка мети)».

Важливою умовою формування відповідального ставлення підлітків до власного здоров’я є створення емоційно-творчого морально-психологічного клімату в колективі. При цьому дуже важливо враховувати позитивні якості учнів. Педагоги повинні будувати свої стосунки з учнями та взаємовідносини дітей між собою шляхом взаємопідтримки, взаєморозуміння, довіри і співтворчості.

Педагоги в жодному разі не повинні акцентувати увагу лише на недоліках і поразках учнів. Необхідно, щоб виховний процес відбувався в спокійних умовах, щоб була злагодженість дій вихованців, панувало шанобливе, турботливе ставлення один до одного. Вихователь має хвалити учнів, вселяти в них упевненість в своїх силах, підбадьорювати їх. Саме за таких умов кожна дитина захоче досягти успіху, творчо працюватиме, вдосконалюватиме себе.