Програма формування відповідального ставлення до власного здоров’я старших підлітків

Згідно результатів проведеної діагностики в рамках даного дослідження нами розроблено програму формування відповідального ставлення старших підлітків до власного здоров’я, метою впровадження якої є сприяння усвідомленню учнями важливості дотримання норм здорового способу життя, стимулювання набуття теоретичних знань й опанування практичних способів дій у формуванні здорового способу життя. Програма включала такі складові:

1) робота з учнями:

- заходи з профілактики здорового способу життя (розповсюдження пам’яток, листівок, демонстрування кінофільмів, організація куточка здоров’я тощо);

- впровадження в навчальний процес елементів пропаганди фізичної культури, спорту, інтеграція знань про здоровий спосіб життя в базові дисципліни;

- позакласні заходи (класні години, бесіди, спортивні свята, вікторини тощо);

- робота гуртків, факультативів;

- індивідуальна робота (відвідування учнів удома, з’ясування гігієнічно-виховних проблем, надання допомоги);

- тренінг;

- забезпечення повноцінного харчування дітей у школі;

2) робота з батьками:

- індивідуальна робота;

- залучення батьків до організації і проведення спортивних заходів, тижня здоров’я;

- організація спільного дозвілля (туризм, спорт тощо);

3) робота з педагогічним колективом:

- семінар з проблем створення здоров’язберігаючого середовища в навчальному закладі;

- раціональна організація процесу навчання (складання розкладу занять, планування позакласних заходів з урахуванням оптимальних режимів занять і відпочинку).

Найбільш радикальний шлях виправлення (корекції) або попередження (профілактики) несприятливих функціональних станів полягає в усуненні об’єктивних причин їх виникнення.

Основними напрямками оптимізуючих заходів об’єктивних причин є такі:

- раціональна організація процесу навчання;

- удосконалення засобів навчання;

- забезпечення оптимальних режимів занять і відпочинку;

- розробка раціональних форм чередування занять;

- оптимізація робочого місця (класного, домашнього) й засвоєння правильної робочої пози;

- нормалізація мікроклімату, рівня освітлення, шуму в навчальних приміщеннях;

- формування сприятливого соціально-психологічного клімату в учнівському колективі.

Для вирішення цих питань вчителі, шкільний психолог і шкільний лікар повинні перебувати в постійному контакті. При цьому особлива увага має приділятись дітям, які страждають хронічними захворюваннями.

Отже, переконавшись в наявності у дитини шкідливих звичок чи відхилень у поведінці, шкільний лікар, психолог і педагог налагоджували контакт з батьками, сприяли встановленню психогігієнічного режиму вдома. По відношенню до сімей, де нерідко трапляються сімейні конфлікти, застосовувались спеціалізовані заходи сімейної психотерапії.

З метою закріплення педагогічних знань батьків класними керівниками для них були розроблені «Пам’ятки».

Загалом робота вчителя, шкільного психолога і лікаря проводилась за такою схемою: спостереження за цими учнями, періодичні огляди лікарем у разі звернення, групові тренінги, а також індивідуальні психогігієнічні консультації. Одночасно було проведено виховні заходи, що включали цикл лекцій і бесід для всіх учнів.