Усі релігії привертають громади віруючих, проте такі громади організовані багатьма різними способами. Один із способів класифікації релігійних організацій уперше запропонував Макс Вебер та його колега, історик-релігієзнавець Ернст Трелч (Troeltsch, 1981). Вебер і Трелч розмежовували церкви і секти. Церква — це велике, усталене релігійне формування, скажімо, католицька або англіканська церкви. Секта — це невелика, не така організована група переконаних віруючих, котра утворюється здебільшого на знак протесту проти церкви, як свого часу зробили кальвіністи й методисти. У церквах переважно існує офіційна бюрократична структура з релігійною ієрархією, і вона тяжіє до консерватизму в релігії, оскільки інтеґрується в існуючий суспільний порядок. Більшість віруючих, як і їхні батьки, є членами церкви.
Секти порівняно невеликі, зазвичай вони мають на меті знайти і дотримуватися "вірного шляху" і прагнуть відмежуватися від довколишнього суспільства, створюючи власні громади. Члени секти вважають традиційні церкви корумпованими організаціями. У більшості з них мало або й взагалі немає посадових осіб, а всі члени вважаються рівноправними. У сектантському середовищі народжується незначна частка людей, а найактивніше пристають до сект ті, хто прагне зміцнити свої вірування.
Типологію церков і сект, започатковану Вебером і Трелчем, далі розвинули інші автори. Наприклад, Говард Бекер додав ще два види; деномінація й культ (Becker, 1950). Деномінація — це секта, котра "охолола" і перетворилася на інституційний орган, радше, ніж на активну групу протестантів. Секти, котрі існують протягом певного часу, неминуче стають деномінаціями. Так, у період свого раннього формування сектами були кальвіністи й методисти, які із запалом проповідували серед своїх прихильників, проте з роками вони стали " поважнішими ".
Деномінації визнаються церквами, як більш-менш законні формування, котрі існують паралельно із церквами і часто успішно співпрацюють з ними.
Культи нагадують секти, однак мають інший акцент. З усіх релігійних організацій вони мають найбільш ліберальну і швидкоплинну природу, оскільки складаються з осіб, котрі заперечують цінності навколишнього суспільства. Вони зосереджуються на індивідуальному досвіді, котрий об'єднує осіб з подібним способом мислення. Люди не приєднуються до культу офіційно, а радше дотримуються певних теорій або рекомендованих способів поведінки. Членам переважно дозволяється підтримувати зв'язки з іншими релігійними організаціями. Як і секти, культи досить часто згуртовуються навколо духовного провідника. На Заході до культів нині можна віднести групи прихильників спіритизму, астрологи або трансцендентальної медитації.
Соціологи підкреслюють, що релігійна культова система - це перш за все система колективних дій. Колективні ж дії не можуть відбуватися спонтанно, хаотично. Вони потребують впорядкування, організації, тому на базі культових дій і відносин формується релігія як соціальнийінститут.
Соціальні інститути - це історично сформована стійка форма упорядкування спільної діяльності людей. Становлення релігії як соціального інституту представляє собою процес інституціоналізації релігійнихкультовихсистем.
Методика використання
рівневих систем фізичних задач як засобу диференційовного навчання учнів
Серед важливих засобів підвищення ефективності навчального процесу, реалізацій прикладної спрямованості шкільного курсу фізики є здійснення міжпредметних зв’язків. Міжпредметні зв’язки дають можливіс ...
Стан організації контролю навчальних досягнень учнів із природознавства в практиці
роботи сучасної початкової школи
Для з’ясування стану організації та проведення контролю навчальних досягнень учнів із природознавства у шкільній практиці ми провели констатувальний експеримент. Його метою було проаналізувати сучасн ...
Читання як вид навчальної діяльності
Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>