В інших країнах це стан утворює замкнуту касту, що займає панівне становище в суспільному житті (наприклад, брахмани в Індії).
Але і на даному етапі навряд чи варто говорити про утворення релігійної організації як самостійного соціального інституту. Тут ще здійснюється тісне переплетіння господарсько-економічної діяльності, державно-правового регулювання та культової практики. У ранньокласових суспільствах храми були власністю держави і в них накопичувалися величезні багатства. Жрецьке стан в певній мірі є складовою частиною державного апарату. Але економічна міць храмів і роль жрецтва як володаря і розподільника цього багатства створює основу для його автономії в рамках держави, перетворює жрецтво на своєрідне«держававдержаві».
В історичній, соціологічній та філософській літературі досить розгорнуто показано визначальну роль жерців у становленні державної правової системи суспільства. Однак ця роль, головним чином, пов'язується з тим, що жерці були найосвіченішим шаром ранньокласового суспільства. М. Вебер і Е. Дюрк-гейм переконливо показали, що провідна роль жерців визначалася не тільки тим, що вони були найбільш освіченими людьми свого часу, а тією роллю, яку в суспільному житті ранньокласового суспільства грав сакральний елемент. Державно-правова регламентація в цих суспільствах була складовою частиною культової системи. Ідеологічне регулювання носило синкретичну форму, що включає в себе, поряд з моральними, характер релігійного і державно-правового регулювання.
У міру ускладнення суспільних відносин і уявлень перетворюється і ускладнюється вся суспільна система, в тому числі і релігійна надбудова. Ускладнення суспільної свідомості та соціальних інститутів, пов'язане також з ускладненням релігійної свідомості та культової діяльності, призвело до того, що останні вже не можуть функціонувати в рамках колишніх синтетичних відносин та інститутів. Поступово разом із самовизначенням інших надбудовних систем відбувається самовизначення релігійної системи. Цей процес пов'язаний з конституюванням релігійних відносин.
Найважливішою метою релігійних організацій є нормативний вплив на їх членів, формування в них певних цілей, цінностей, ідеалів. Здійснення цих цілей досягається за допомогою виконання ряду функцій:
1).Виробленнясистематизованоговіровчення;
2).Розробкасистемйогозахистутавиправдання;
3).Керівництвота здійснення культової діяльністю;
4).Контроль та здійснення санкцій за виконанням релігійних норм;
5).Підтримка зв'язків зі світськими організаціями, державним апаратом.
Поява релігійних організацій об'єктивно обумовлено розвитком процесу інституціоналізації, одним з наслідків якого є посилення системних якостей релігії, поява власної форми опредметнення релігійної діяльності та відносин. Вирішальну роль у цьому процесі зіграло виділення стійкого соціального шару, що протистоїть основній масі віруючих - служителів культу, які стають на чолі релігійних інститутів і котрі зосереджують у своїх руках всю діяльність по виробництву, трансляції релігійної свідомості та регулювання поведінкимасивіруючих.
Психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку
«Навчання іноземній мові дітей із шести-семи років стало знову предметом зацікавленої розмови педагогів, філологів і батьків. Суспільство не задоволене рівнями мовної підготовки учнів середньої школи ...
Розв'язування простих задач на знаходження
невідомого компонента дій за допомогою рівнянь
Задачі на знаходження невідомого компонента дій першого ступеня вводять у першому класі, а другого ступеня - у 2 класі. Розв'язуючи ці задачі, учні засвоюють знання про зв'язок між компонентами і рез ...
Читання як вид навчальної діяльності
Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>