Статистичні дані релігійних організацій

Сторінка 1

Пожвавлення релігійної діяльності різних конфесій в Україні наступило лише з початком перебудовчих процесів. Воно захопило переважно західні і центральні області. Цьому сприяло певною мірою також відзначення в 1988 році тисячолітнього ювілею прийняття християнства. Фактично у всіх населених пунктах, в яких збереглися культові приміщення, відновлювалася діяльність відповідних релігійних громад. Спостерігається посилення місіонерської діяльності прибулих із-за кордону проповідників, зокрема протестантських церков.

З 5 по 21 листопада 2003 року фірмою “Юкрейніан соціолоджі сервіс” на замовлення Патріархії Української Греко-Католицької Церкви було проведено репрезентативне масове опитування у всіх областях України, Автономній республіці Крим, м. Києві і м. Севастополі з питань релігійного життя. Всього за квотною національною вибіркою, яка за статтю, віком, освітою, типом поселення та областями проживання репрезентує все населення України було опитано 3007 громадян України. Випадкова похибка вибірки не перевищує 1,8% (при вірогідності 0,954). Це означає, що якщо найближчим часом якась інша соціологічна служба проведе за даною методикою та аналогічною вибіркою ще одне опитування, то в 95 випадках із 100 максимальне відхилення даних від нашого опитування не повинно перевищувати 3,6% (сумарна похибка двох опитувань).

Дослідження носило комплексний характер, завданням якого було виявити не тільки рівень релігійності та конфесійну структуру громадян України, але і ставлення віруючих різних конфесій та релігій один до іншого, до різних канонів релігійних вчень, проблем церковного розколу та об'єднання церков Київської християнської традиції, та екуменічного руху, релігійних потреб віруючих, ставлення влади до церков і віруючих, благодійної діяльності церков і релігійних організацій, викладання релігійних предметів в школах та вищих учбових закладах, авторитету релігійних діячів тощо. А тому поглиблений аналіз отриманих результатів потребує часу і його матеріали не можуть бути представлені в одному прес-релізі.

Соціологічні дослідження релігії в Україні в останнє десятиріччя носять досить спорадичний характер, а їх методологія та методика обґрунтовані ще явно не достатньо. А тому часто результати емпіричних досліджень відносно конфесійної та церковної ідентифікації розходяться не на 2–3%, як в інших галузях соціології, а дуже значно. І це стосується не тільки напівпрофесійних чи регіональних досліджень, але і національних досліджень провідних соціологічних центрів та інститутів.

А головне – значна частина соціологів вважають Україну за конфесійною належністю практично однорідною православною країною.

Такі значні розходження у визначенні конфесійної та релігійної структури населення та твердження про абсолютне домінування православних в релігійному просторі України – результат не похибки емпіричних вимірювань, а хибних методологічних підходів, які ґрунтуються на принципах майже тотальної релігійності населення України, конфесійної визначеності практично всіх віруючих, однакової структури конфесійної належності номінативних та реальних віруючих. А це призводить до помилкових висновків щодо структури населення за віросповіданням та конфесіями, бо намагаються розкрити релігійну та конфесійну структуру населення за допомогою одного запитання: “До якого віросповідання Ви себе відносите?” І це запитання задавалось і віруючим, і невіруючим, і конфесійно визначеним віруючим, і невизначеним.

Методично ж коректне дослідження повинно передбачати, як мінімум, наступні етапи ідентифікації конфесійної структури населення України:

1. Виявлення серед всіх громадян тих, хто вірить у Бога (за допомогою запитання “Проблема релігійної незалежності людей є дуже складною. Якщо брати загалом, відносите Ви себе до віруючих чи не віруючих?” (варіанти: я вірю в Бога, я є невіруючим, важко сказати однозначно).

2. Виявлення серед віруючих громадян тих, хто належить до релігійної громади, та тих, хто не належить (Запитання: А чи належите Ви чи ні до певної релігійної громади? (Варіанти: так, ні, важко сказати однозначно).

3. Виявлення серед віруючих громадян тих, хто належить до певної релігійної конфесії, та тих, хто не належить (Запитання: “Якщо Ви є віруючою людиною, то належите Ви до певної релігійної конфесії чи ні? (варіанти: так, ні, важко сказати однозначно).

4. Виявлення серед віруючих громадян тих, хто відвідує релігійні храми і тих, хто не відвідує церкви, костьоли, молитовні будинки, синагоги, мечеті тощо (Запитання: Якщо Ви є віруючою людиною, то відвідуєте Ви чи ні релігійні храми? (Варіанти: відвідую, не відвідую).

5. Виявлення серед віруючих громадян, які відвідують релігійні храми, частоти відвідування (Запитання: “Якщо Ви відвідуєте релігійні храми, то як часто?” (Варіанти: один раз на тиждень чи частіше, кілька разів на місяць, тільки по великим релігійним святам, релігійні храми практично не відвідую, інші варіанти).

Страницы: 1 2 3 4 5 6



Методики емпіричного дослідження
По формуванню морального розвитку молодших школярів, слід використовувати різні методи і форми роботи. Методи і форми морального виховання молодших школярів повинні відповідати для дітей цього віку. ...

Батьківська педагогіка. Сім’я та закон
Діти завжди були і залишаються найдорожчою цінністю, гордістю і надією держави. Турбота про підростаюче покоління, реалізація прав і свобод дитини — святий обов’язок батьків, школи, широкої громадськ ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net