Шляхи до високої екологічної культури

Сторінка 2

Л.П. Пєчко вважає, що екологічна культура включає:

- культуру пізнавальної діяльності учнів по освоєнню досвіду людства у відношенні до природи як до джерела матеріальних цінностей, основ екологічних умов життя, об'єкту емоційних, у тому числі й естетичних, переживань. Успішність цієї діяльності обумовлена розвитком моральних рис особистості стосовно природного середовища на основі формування вмінь приймати альтернативні рішення;

- культуру праці, що формується в процесі трудової діяльності. При цьому враховуються екологічні, естетичні й соціальні критерії при виконанні конкретних справ у різних областях природокористування;

- культуру духовного спілкування із природою. Тут важливо розвивати естетичні емоції, уміння оцінювати естетичні достоїнства як природної, так і перетвореної природної сфери. Екологічна культура, указує Л.Д. Бобилева, включає наступні основні компоненти:

- інтерес до природи;

- знання про природу і її охорону;

- естетичні й моральні почуття до природи;

- позитивна діяльність у природі;

- мотиви, що визначають учинки дітей у природі.

Екологічна культура як якість особистості повинна формуватися в системі безперервного екологічного виховання, основними ланками якої, що роблять істотний вплив на дитину в молодшому шкільному віці, є:

- родина;

- дитячі дошкільні установи;

- школа;

- позашкільні виховні установи;

- засобу масової інформації;

- самовиховання.

Провідну роль у вихованні дитини молодшого шкільного віку грає школа, що організує прогрес формування екологічної культури, що включає в себе дві сторони: навчальну й поза навчальну роботу. Компонентами процесу екологічного виховання є:

Методичні основи формування екологічної культури школярів розроблена в працях академіка Н.Н. Моісєєва. Людина не може рости й розвиватися, не взаємодіючи з навколишньою природною сферою. Його почуття й розум розвиваються відповідно до того, який характер носять його відносини із природою. Саме тому так важливий в екологічному вихованні початковий етап шкільного навчання, коли стихійні знання про культуру взаємин із природним середовищем систематизуються й узагальнюються.

Психологи (А.Н. Леонтьев) відзначають, що в дітей молодшого шкільного віку може бути сформована готовність до правильної взаємодії з навколишньою природою. Вона включає: емоційну сторону - сприйнятливість до миру природи, почуття подиву, захопленості, емоційно-позитивне відношення до її об'єктів, мотивам поводження, ділову готовність - можливість реалізувати свої знання в різноманітних нестандартних навчальних і поза навчальних ситуаціях, бажання брати участь в альтруїстичній діяльності, зачатки "внутрішніх" мотивів поводження як передумови безкорисливості й емпатії (почуття співпереживання, співчуття); інтелектуальну готовність ( певний рівень інформованості дітей про природу, віковий рівень ерудиції й пізнавальних інтересів, усвідомлення себе як носія екологічної культури. Відомо, що в педагогічному процесі взаємодіють три головних компоненти: "знання-ставлення-поводження".

При цьому більше актуальними для молодших школярів є емоційні переживання, пов'язані із процесом спілкування з об'єктом природи, а також різноманітна діяльність у ній.

Страницы: 1 2 3



Індивідуальна виховна робота з підлітками «групи ризику», мета та методика її проведення
Вважається, що під найбільший ризик пристрасті до алкоголю та інших дурманних речовин потрапляють представники наступних типів акцентуації характеру (проте педагога цікавить поведінковий аспект, а не ...

З історії становлення гендерного виховання
Наприкінці XX століття людство відкрило для себе новий гендерний світ. Останнім часом можна вважати швидке залучення жінок до соціального та політичного життя, з’являються держави із 40-відсотковою п ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net