Шляхи до високої екологічної культури

Сторінка 2

Л.П. Пєчко вважає, що екологічна культура включає:

- культуру пізнавальної діяльності учнів по освоєнню досвіду людства у відношенні до природи як до джерела матеріальних цінностей, основ екологічних умов життя, об'єкту емоційних, у тому числі й естетичних, переживань. Успішність цієї діяльності обумовлена розвитком моральних рис особистості стосовно природного середовища на основі формування вмінь приймати альтернативні рішення;

- культуру праці, що формується в процесі трудової діяльності. При цьому враховуються екологічні, естетичні й соціальні критерії при виконанні конкретних справ у різних областях природокористування;

- культуру духовного спілкування із природою. Тут важливо розвивати естетичні емоції, уміння оцінювати естетичні достоїнства як природної, так і перетвореної природної сфери. Екологічна культура, указує Л.Д. Бобилева, включає наступні основні компоненти:

- інтерес до природи;

- знання про природу і її охорону;

- естетичні й моральні почуття до природи;

- позитивна діяльність у природі;

- мотиви, що визначають учинки дітей у природі.

Екологічна культура як якість особистості повинна формуватися в системі безперервного екологічного виховання, основними ланками якої, що роблять істотний вплив на дитину в молодшому шкільному віці, є:

- родина;

- дитячі дошкільні установи;

- школа;

- позашкільні виховні установи;

- засобу масової інформації;

- самовиховання.

Провідну роль у вихованні дитини молодшого шкільного віку грає школа, що організує прогрес формування екологічної культури, що включає в себе дві сторони: навчальну й поза навчальну роботу. Компонентами процесу екологічного виховання є:

Методичні основи формування екологічної культури школярів розроблена в працях академіка Н.Н. Моісєєва. Людина не може рости й розвиватися, не взаємодіючи з навколишньою природною сферою. Його почуття й розум розвиваються відповідно до того, який характер носять його відносини із природою. Саме тому так важливий в екологічному вихованні початковий етап шкільного навчання, коли стихійні знання про культуру взаємин із природним середовищем систематизуються й узагальнюються.

Психологи (А.Н. Леонтьев) відзначають, що в дітей молодшого шкільного віку може бути сформована готовність до правильної взаємодії з навколишньою природою. Вона включає: емоційну сторону - сприйнятливість до миру природи, почуття подиву, захопленості, емоційно-позитивне відношення до її об'єктів, мотивам поводження, ділову готовність - можливість реалізувати свої знання в різноманітних нестандартних навчальних і поза навчальних ситуаціях, бажання брати участь в альтруїстичній діяльності, зачатки "внутрішніх" мотивів поводження як передумови безкорисливості й емпатії (почуття співпереживання, співчуття); інтелектуальну готовність ( певний рівень інформованості дітей про природу, віковий рівень ерудиції й пізнавальних інтересів, усвідомлення себе як носія екологічної культури. Відомо, що в педагогічному процесі взаємодіють три головних компоненти: "знання-ставлення-поводження".

При цьому більше актуальними для молодших школярів є емоційні переживання, пов'язані із процесом спілкування з об'єктом природи, а також різноманітна діяльність у ній.

Страницы: 1 2 3



Загальна характеристика типу професій "людина — людина"
Найважливішою умовою високої ефективності діяльності працівників типу "людина — людина". Вміння спілкуватися, контактувати з оточуючими, добиватися взаєморозуміння у процесі виконання профе ...

Моральне виховання дітей молодшого шкільного віку у сім'ї
Моральне виховання передбачає формування в дитини високої духовності та чистої моралі і включає в себе формування внутрішнього психічного розвитку дитини – свідомості, почуттів, волі, поведінки. В ос ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net