Головні вияви девіантної поведінки

Сторінка 5

У Росії боротьба з проституцією розпочалася після: революції 1917 р. Ця проблема спочатку активно вивчалася соціологією, але згодом дослідження були припинені й відновилися лише в 60-ті роки. Оприлюднювати результати досліджень почали лише в останнє десятиріччя.

Порівняно з 20-ми роками соціальна база проституції істотно змінилася: тоді на цей шлях жінок приводили голод і убогість. Головна маса повій рекрутувалася з осіб з низькою освітою, вихідців із села. Сьогодні різко розширилася соціальна база проституції, в тому числі вікова.

Лише матеріальними причинами пояснити проституцію як соціального явища неможливо. Деякі автори намагаються розглянути цю проблему з точки зору психології. Вони вважають, що тут діє цілий комплекс умов. Передусім, як і у всіх інших видах девіантної поведінки, слід ураховувати аномічний стан суспільної свідомості. Норми моралі перестають стримувати природні інстинкти.

Проституцією займаються переважно ті жінки, які відчувають невпевненість, неспокій, тривогу з приводу свого соціального становища і статусу в зв'язку з неможливістю забезпечити себе матеріально, виглядати "на рівні", відповідати певним соціальним очікуванням, у тому числі своїм власним. Як правило, це особи з низькими адаптаційними можливостями у колективі, а також у суспільстві в цілому. Їх дезадаптованість також означає і відсутність солідарності з моральними нормами суспільства, зневажливе ставлення до них, що створює індивідуальну морально психологічну основу для того, щоб не працювати, торгувати собою. Вимоги повій розрізняються лише за рівнем матеріальних потреб: одна мріє про машину і квартиру, інша - про нову сукню чи вечерю в ресторані. Але для всіх характерна убогість духовних запитів. Вони, як правило, не читають книжок, не ходять в театр і кіно, не віддають свій вільний час вихованню власних дітей. Для них типовою є агресивність, черствість, егоцентризм. Водночас у них часто буває депресивний стан з невпевненістю в собі і почуттям неповноцінності. їх агресивність і егоцентризм - насамперед є захисним механізмом свідомості, тобто, всупереч думці про суб'єктивну свободу і незалежність повій вони насправді надзвичайно залежні від зовнішніх чинників і від своїх емоцій з приводу цих чинників.

Ще одна дуже характерна риса публічних жінок - відчуження свого тіла від своєї особистості. Вони не відчувають особистої цілісності. Тіло сприймається як якийсь сторонній предмет, яким можна маніпулювати у своїх цілях. Вони не відчувають страху перед венеричними захворюваннями, перед фізичними ушкодженнями. За даними досліджень, лише 6 відсотків повій відчувають себе приниженими у зв'язку зі своєю "професією". Деякі з них можуть любити якогось чоловіка, і як самі вважають, не зраджують його у тому розумінні, що більше нікому не віддаються безплатно. В "роботі" не беруть участі їх почуття, серце, душа.

В історії існувало три основні форми політики щодо проституції: заборона, регламентація (реєстрація і медичне спостереження) і профілактика (роз'яснювальна робота при відсутності заборони і реєстрації).

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7



Уміння роботи з різними джерелами інформації
Дуже важливим елементом в семінарі є вміння в процесі роботи застосовувати різні форми записів. Якою б міцною не була ваша пам’ять, цілком покладатися на неї не можна – іноді вона може підвести. Її н ...

Прийоми навчання творчого розповідання
Кожен вид творчих розповідей потребує своїх прийомів навчання. Так, наприклад, перед тим, як пропонувати дитині складати творчі розповіді про іграшку, вихователь має дати зразок, тобто сам описати іг ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net