Передумови формування девіантної поведінки у родині

Педагогіка: історія і сьогодення » Важковиховуваність особистості та її причини » Передумови формування девіантної поведінки у родині

Сторінка 2

У більшості випадків батьки реалізують відносно себе принцип самовиправдання, а стосовно дітей - принцип: "нащадки повинні бути кращі за попередні покоління". Батьківський максималізм рідко коли буває задоволений реальним станом речей, а вихід із цього становища вони вбачають у підвищенні зовнішнього контролю, тобто вчащається використання елементів авторитарного стилю. Цей процес пов'язаний і з дією зовнішніх для окремої сім'ї чинників, які провокують нарощення авторитаризму:

по-перше, це традиції; у дорослому стані батьки відтворюють стиль відносин, який домінував в їхньому дитинстві;

по-друге, характер взаємин в сім'ї відтворює характер відносин, які домінують у суспільстві іноді підсвідомо, а інколи і свідомо - як необхідність формування готовності до життя в жорстокому, бездушному світі;

по-третє, батьки досить часто підсвідомо зганяють на дітях зло з приводу службових неприємностей, матеріальної незабезпеченості, роздратування, непевності у власному майбутньому;

по-четверте, формування наказу завжди суб'єктивно легше за співрозуміння, яке потребує достатню високого рівня педагогічної та загальнолюдської культури.

Творчий гуманістичний підхід до формування соціальної, позитивно-орієнтованої особистості вимагає творчо застосовувати різноманітні механізми і принципи психологічного впливу, з-поміж яких велику роль відіграють прямі підкріплення (заохочення поведінки, яку дорослі вважають бажаною та покарання за порушення встановлених правил дозволяє батькам укорінити в свідомості дитини певну систему норм, дотримання якої поступово стає звичкою та внутрішньою потребою); ідентифікація (використання потреби дитини наслідувати своїх батьків, орієнтуватися на їх приклад); розуміння (вивчення внутрішнього світу дитини, чутлива реакція на її душевні потреби дозволяють сформувати самосвідомість, потребу в рефлексії та комунікативні якості). Зазначені принципи іноді доповнюються, а іноді й контрастують із непрямими механізмами рольової взаємодоповнюваності (в сім'ї, де мати любить куховарити, дочка може не знати, як підійти до плити, оскільки ця соціальна роль вже зайнята, а в квартирі, де батьки миряться з наявністю "творчого розгардіяшу", син може стати уособленням принципу "кожній речі - своє місце") та механізмом психологічної протидії (жорстка регламентація свободи провокує іноді активізацію спроб уникнути контролю і формує самостійність в характері, тимчасом як уседозволеність може сформувати залежність та очікування, щоб рішення приймав хтось інший.

Багатство можливих комбінацій засобів виховання, соціальних ролей та стилів взаємин призводить до того, що конкретні якості особистості дитини в принципі не можуть бути виведені ні з якостей особистості її батьків, ні за контрастом, ні з якогось окремого механізму виховання. Водночас усі зазначені фактори зумовлюють напрямок внутрісімейної комунікації (від дитини до дорослих чи від дорослих до дитини) і протікання процесу емансипації дитини від батьків, який характерний для "перехідного" віку.

Емоційний зв'язок з батьками, як первинний стосовно інших зв'язків, значною мірою зумовлює формування особистості, але його максимізація нерідко призводить до небажаних наслідків. На одному полюсі - надлишок тепла, яке дитина отримує від батьків, і формування потреби в гіперопіці.

Ефект "матусиного синочка" породжує конфлікти спочатку з однокласниками, а потім - і з іншим світом, який не дає підлітку необхідного співчуття, оскільки й він сам не навчився співчувати. З часом рівень досягнень дитини починає не вдовольняти батьків, і вони підвищують свої вимоги. Але домінантною в цих відносинах для підлітка виступає емоційний фактор і зміну вимогливості він інтерпретує як зменшення любові до нього. На цьому грунті можливе виникнення конфліктів, у центрі яких перебуває аутоагресивна девіантна поведінка дітей.

На іншому полюсі знаходяться сім'ї, де дитина не отримує того тепла, на яке вона може сподіватися. За таких випадків рано формується відчуття автономії і незалежності від інших, а здатність до рефлексії запізнюється. Активні, подеколи нав'язливі вчинки, як засіб привернули до себе увагу та отримати відчуття, що оточення тебе помічає, поступово переростають у девіантні форми поведінки, які викликають конфлікти з усіма оточуючими, крім представників асоціальних спільнот. І ці спільноти, які дозволяють підтримувати рівень самооцінки, стають світоглядницьким взірцем і зразком для ідентифікації.

Страницы: 1 2 3



Психолого-педагогічна компетентність майбутнього вчителя
Під психолого-педагогічною компетентністю вчителя розуміється поєднання певних якостей (властивостей) особистості з високим рівнем професійної підготовки до педагогічної діяльності й ефективної взаєм ...

Організація розваг за народними традиціями
Організації розваг для малят завжди приділяється велика увага з боку керівництва дитячим садком і з боку музичних вихователів груп. Під час свята педагоги і батьки мають змогу спостерігати за діяльні ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net