Теоретично – методологічні засади дидактичного забезпечення уроків біології

Педагогіка: історія і сьогодення » Особливості дидактичного забезпечення уроку біології в 11 класі » Теоретично – методологічні засади дидактичного забезпечення уроків біології

Сторінка 1

Пізнання й осмислення закономірностей освіти, навчання й виховання підростаючого покоління у процесі навчальної діяльності з часом завершилося виокремленням дидактики як галузі педагогіки, що досліджує та обґрунтовує зміст освіти, закономірності, принципи, методи й організаційні форми навчання. Напрацювання цієї науки сприяють постійному вдосконаленню навчальної діяльності школи, забезпеченню її відповідності потребам і викликам часу.

У наш час панує думка про величезне значення освіти в процесі становлення особистості людини сучасного суспільства. Освіта є цілеспрямованим процесом (або діяльністю) виховання та навчання в інтересах людини, суспільства і держави.

Педагогічна наука вивчає навчання і виховання у їх єдності і цілісності як особливу, соціально – та особистісно детерміновану, цілеспрямовану діяльність по залученню підростаючих поколінь до життя суспільства. Це – об'єкт загальної педагогіки. Однак для кращого, більш детального і конкретного розгляду кожної з двох частин цієї діяльності та їх найбільш ефективного об'єднання виділяють, відповідно, педагогічні дисципліни – теорію навчання і теорію виховання. Педагогічна дисципліна, що досліджує навчання на теоретичному, найбільш загальному, рівні, називається дидактикою.

Звідси випливає, що дидактика – це педагогічна теорія навчання, що дає наукове обґрунтування його змісту, методів організаційних форм. Дидактика в кінцевому рахунку має дати відповідь на два найбільш загальних питання: "Чому і Як вчити?". В даний час співіснують різні визначення дидактики та її об'єкта. За визначенням основоположника наукової педагогіки Я. Коменського, дидактика — це теорія навчання. По-іншому дидактику визначають як теорію освіти і навчання. Можливі й інші трактування дидактики. Наприклад, її іноді трактують як посередня ланка між психологією як істинною підставою педагогіки і практикою навчання. Можна зустріти й інші трактування. Великий тлумачний словник української мови подає таке визначення дидактики: «Дидактика – частина педагогіки, теорія освіти й навчання, що обґрунтовує і розкриває зміст освіти, методи і організаційні форми навчання». Дещо ширше подає визначення цього терміна український педагогічний словник: «Дидактика – частина педагогіки, яка розробляє теорію освіти й навчання, виховання в процесі навчання. Дидактика науково обґрунтовує зміст освіти, вивчає закономірності, принципи, методи і організаційні форми навчання…». Отже, дидактика як наука вивчає закономірності, що діють у сфері її предмета, аналізує залежності, обумовлюють хід і результати процесу навчання, визначає методи, організаційні форми і засоби, забезпечує здійснення запланованих цілей і завдань. Дидактика відповідає на питання: чому навчати і як навчати. Сучасний підхід додає: коли, де, кого і навіщо вчити. Знання дидактики потрібно кожному педагогу, оскільки в нашу епоху не можна успішно вирішити жодної великої практичного завдання без опори на науку, на теоретичні знання.

Деякі історичні аспекти розвитку дидактики. Першим почав використовувати термін «дидактика» німецький педагог Вольфгант Ратке (1571 - 1635), який тлумачив її як наукову дисципліну, що досліджує теоретичні та методичні засади навчання. Дидактика як наука бере свій початок з видатного твору великого чеського педагога Яна Амоса Коменського (1592 -1670)"Велика дидактика".

Звичайно, практика виховання існувала вже і тоді, коли навіть якоїсь систематизованої педагогічної теорії ще не було. Уперше педагогічна думка, яка відображала практику панівних класів, зароджується у системі філософії стародавнього Сходу, в Єгипті, Китаї, Індії. Особливого розквіту філософія досягла в Афінах. Великий давньогрецький філософ Демокріт створив узагальнюючі праці в усіх галузях сучасного йому знання. "Пізнай самого себе" — цей старовинний вислів Сократ (470-399 до н.е.) нагадував своїм співрозмовникам постійно. Першу цілісну педагогічну систему, побудовану на широкій філософській основі, створив Платон (427—347до н.е.) (педагогіка була одним із розділів його вчення про державу). Проте вона була нежиттєздатною і якихось помітних слідів у теоретичній і практичній педагогіці не залишила. Один з найвизначніших мислителів світу — великий Арістотель (384-322 до н.е.) теж зробив значний внесок у розвиток поглядів на навчання і виховання. Виховання, на його думку, повинне забезпечити гармонійне поєднання фізичного, морального і розумового розвитку людини. На його думку, людина від природи дістає лише зародки здібностей, які вона може розвинути вихованням.

Значний теоретичний педагогічний спадок залишив римський філософ Марк Фабій Квінтиліан (35-96рр. н.е.) - перший із теоретиків педагогіки. Він вважав, що майже всі діти мають здібності до навчання, яке пропонував починати щонайраніше. Квінтиліан розробив цілісну систему дидактичних рекомендацій, обґрунтував вимогу врахування індивідуальних особливостей учнів, розглянув проблему співвідношення природи людини і виховання та проблему їхнього взаємозв´язку та інше. Школа, якою він керував, стала першою у Римі, яка отримала статус державної, оскільки на її утримання держава виділила значні кошти.

Страницы: 1 2 3



Вправи-основний метод виробничого навчання
У підручнику матеріал про вправи розкритий дуже докладно. Викладено сутність і дидактичну характеристику вправи як методу, а також методика керівництва вправами учнів, тобто сутність поточного інстру ...

Взаємодія інтуїтивних та імпровізаційних компонентів в професійній діяльності педагога
Модернізація сучасної освіти вимагає постійного підвищення якості навчально-виховної роботи в загальнообов'язкове освітнього школі. Зросли професійні вимоги до особистості вчителя, посилились потреби ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net