Психолого-педагогічні аспекти впровадження інновацій у школі

Визначають кілька аспектів, розв’язання яких допоможе впровадженню інновацій у педагогічну практику.

Перший аспект, який виникає при впровадженні в практику педагогічних технологій – це психолого-педагогічна неготовність вчителя до інновацій.

Другий – це відсутність мотивації та мотиваційного середовища.

Третій аспект – ще недостатня пропаганда перспективного та передового педагогічного досвіду.

Сьогодні не менш актуальне питання – дослідження проблеми з формування готовності членів педагогічного колективу до інноваційної діяльності, розробці психологічного аспекту науково-методичного забезпечення здійснення інноваційних освітніх проектів, корекційних засобів самовдосконалення та розвитку творчого потенціалу вчителя ми повинні приділяти значну увагу.

В Україні склалася ситуація, яка вимагає серйозної реорганізації застарілих механізмів управління педагогічними системами та процесами – четвертий аспект. Попередні централізовані моделі управління освітою не можуть бути пристосовані до стрімких соціальних та економічних зрушень в умовах інноваційного розвитку суспедагогічних інноваційльства.

Сучасній освіті потрібен конкурентоспроможний педагог. Сьогодні педагоги розуміють і на різних рівнях про це говориться, що необхідно шукати ефективні форми, методи роботи з учнями, а коли така можливість надається вчителю, то він або не вміє приймати самостійно рішення, або не хоче щось змінювати в своїй роботі.

Практика засвідчує, що батьки почали вибирати спочатку вчителя, а вже потім – школу. Отже, у ринкових умовах і вчитель стає конкурентоспроможний або ні. Науковці визначають складові конкурентоспроможності (кваліфікаційна компетентність та готовність) вчителя:

– когнітивний компонент: володіння науково-категоріальним апаратом та методами конкретної освітньої галузі; оволодіння змістовим і процесуальним компонентом педагогічної діяльності; рефлексивними вміннями;

– операціональнийкомпонент: уміння та навички педагогічних інноваційзнавального, комунікативного, управлінського характеру; володіння сучасними інформаційними технологіями; володіння навичками самоосвіти та педагогічних інноваційдвищення рівня кваліфікації, за необхідності – рекваліфікації;

– перцептивнийкомпонент: здатність до самоаналізу і прийняття нестандартних рішень; володіння навичками ділового, міжособистісного та педагогічного спедагогічних інноваційлкування.

Конкурентоздатність визначається як стійка особистісна властивість свідомо і творчо реалізувати професійну компетентність за достатнього рівня володіння необхідними суспедагогічних інноваційльно-комунікативними знаннями, вміннями та особистісними характеристиками.

Здатність конкурувати обумовлена, по-перше, індивідуально-психологічними ресурсами фахівця (психофізичне здоров’я, вік, зовнішність, здібності, талант, рівень інтелекту, запас енергії) та морально-етичними аспектами (А.Кірсанов, Ф.Найт, Д.Паригін та ін.).

По-друге, особистісна складова професійної компетентності – конкурентоздатність виявляється у рівнях розвитку:

– мотиваційно-ціннісного компонента, що відображає такі орієнтації як спрямованість на морально-етичне самовдосконалення, позитивна установка на соціально значущу активність, потреба в самоствердженні, самореалізації, самодисципліні;

– емоційно-вольового компонента, що включає відповідальність, самостійність, ініціативність, впевненість у собі, спедагогічних інноваційвчуття, самоконтроль тощо;