Технології розвитку комунікативних навичок дітей з вадами слуху

Сучасна методика навчання дітей із зниженим слухом визначається у першу чергу кінцевою метою навчання - надати дітям повноцінну освіту, що включає в себе засвоєння змісту всіх учбових предметів загальноосвітньої школи для того щоб, на цій базі можливим було продовження навчання у середніх та вищих учбових закладах. Зокрема загального об'єму освіти та відповідного рівня мовленнєвого розвитку на стадіальність процесу навчання впливає і іншій фактор - урахування вікових психофізіологічних можливостей дітей. Одні вимоги до оволодіння мовою і до вироблення мовних навичок доступні лише старшим учням, при певному рівні розвитку довільних процесів, інші посильні та прийняті лише у початковій школі. Третій фактор що впливає на періодизацію навчання - реальні можливості дітей зі зниженим слухом у оволодінні різними формами та видами мовлення. Це сприяє різному сполученню цих форм та видів на кожному етапі навчання, визначає вибір ведучих та початкових форм мовлення з урахуванням ступеню їх складності для засвоєння, сприяння, використання дітьми.

Вказані періоди навчання різняться задачами, змістом, підбором учбових предметів, що складають комплексний предмет - російська або українська мова, головними направленнями роботи з мовного розвитку учнів та методичними шляхами, що використовуються. Головною метою підготовчого періоду навчання є забезпечення у короткі строки засвоєння дітьми мовного матеріалу, що є необхідним для спілкування. Змістом навчання мови є мовний матеріал у вигляді слів та фраз спонукального, питального, розповідного типу, які необхідні для установлення первинного контакту і відображення у мовленні засвоєного досвіду, результатів пізнавальної діяльності.

Найбільшу увагу треба приділяти першому направленню - розвитку мовної здатності. Але не меншого значення мають формування видів мовної діяльності, підведення дітей до розуміння мовних закономірностей, що відображають системне налагодження (упорядкування) мови.

Розвивати мовну здатність - це сприяти формуванню психофізіологічного механізму сприймання, розуміння, відтворення та продукування мовних висловлювань. Діти вчаться наслідувати предметним та мовним прикладам, що подані дорослими.

Цілеспрямований розвиток сприймання проводиться в процесі навчання вимови та розвитку залишкового слуху. Для прискорення розвитку сприймання та відтворення мовного матеріалу використовується дактилологія, яка у випадку навчання дітей, що не мають дошкільної підготовки, є первісною формою мовлення. Навчання їй ведуться паралельно з навчанням усного мовлення.

Оскільки мовна здатність виникає тільки у спілкуванні та розвивається через неї (спілкування), то спілкування у практичній діяльності, у грі, у процесі організації уроку, у різноманітних спостереженнях проходить через усю учбову діяльність дітей на даному етапі навчання. Мовна здатність розвивається у процесі застосування мови, а не тільки її сприйманні. Тому дітей із самого початку вчать промовляти увесь матеріал, незалежно від його фонетичної складності, і відтворювати кожне слово або фразу усно-дактильно. Ведучим сприйманням із самого початку стає слухо-зорове; частина матеріалу розмовної мови, що часто застосовується у знайомих ситуаціях, подається дітям на слух.

Формування видів мовної діяльності - це друге направлення роботи з мовного розвитку дітей на даному етапі навчання. Діти оволодівають навичками дактилювання, слухо-зорового сприймання, говоріння, читання, письма. Головною метою навчання є результат комунікативного акту: виповнення заданої дії (доручення), вираження, звернення, прохання, бажання, питання, розуміння зверненого мовлення. Мотиви мовленнєвої діяльності - ділові, особистісні та власне мовленнєві. Необхідним стає розвиток позитивного ставлення до самого мовлення, прийому необхідно надавати самому процесу накопичення мовленнєвих засобів особового сенсу, супроводжуючи мовленнєве спілкування особливим емоційним відношенням.