Технології розвитку комунікативних навичок дітей з вадами слуху

Сторінка 5

2.Створювати штучні ситуації, які спонукають дітей до комунікативної діяльності.

3. Більше проводити ігор, які направлені на розвиток зорової уваги та сприймання; а також сюжетно-рольових ігор, застосовуючи змістові діалоги.

4. На заняттях частіше використовувати картини; складаючи опис та розповідь, встановлювати міжпредметні зв'язки.

5. На прогулянці постійно звертати увагу дітей на зміни у природі, проводити спостереження за живою та неживою природою.

6. Формувати у дітей увагу до обличчя педагога, міміки, співвідношенню предметних та мовленнєвих дій.

7. Не відповідати на звернення дітей мімікою та жестами без мови, а допомагати їм складати та постійно повторювати речення-прохання, звернення до дорослих.

8. Заохочувати використання дітьми засвоєних мовних засобів, незважаючи на їх недосконалість.

9. Мовну активність дитини треба підтримувати та стимулювати[39].

Рекомендації батькам для розвитку комунікативних здібностей у дітей з вадами слуху.

Створення слухомовного середовища припускає постійне мотивоване спілкування з дитиною, що має порушення слуху, незалежно від його можливостей сприйняття мови і рівня мовного розвитку. Основними умовами створення слухомовного середовища є наступні: 1. Мотивоване мовне спілкування з дітьми в процесі практичної діяльності. Штучно створювати ситуацію для наочного пояснення багатьох з необхідних в обіході слів дуже важко, в той час як випадковий збіг обставин може виявитися дуже сприятливим для засвоєння нового слова. Слова, придбані в випадкової ситуації, слід записувати і постаратися підібрати аналогічні випадки, щоб повторити і закріпити їх. 2. Формування у дітей потреби в мовленнєвому спілкуванні. Іншим джерелом накопичення словникового запасу є бесіди по сюжетних картинках з серії картинок, з яких складається розповідь. Для розмов по картинці можна користуватися художніми репродукціями і ілюстративним матеріалом, що видаються в дитячих журналах і книжках. 3. Підтримка всіх проявів мовлення дитини, яким би не був їх рівень, спонукання дітей до активного застосування мови. Ефективним джерелом накопичення мовного запасу є так звані сюжетно-рольові ігри. При використанні ляльок, іграшкових тварин та інших іграшок можна організувати з дитиною сюжетні гра: гру в "магазин", "поліклініку", "кухню", "доктора", "перукарню", "зоопарк", "школу", "кіно" і т.п. Організовуючи таку гру, батьки повинні розподілити ролі між собою, дитиною і ляльками. В процесі гри, повторюючи раніше засвоєні слова, навчати дитину нових слів. 4. Використання залишкового слуху,як необхідної умови формування усного мовлення та спілкування. Щоб допомогти дитині використовувати слухове сприйняття контуру слова, необхідно вчити його визначати місце наголосу і кількість складів у слові. Для цього можна рекомендувати наступні вправи: - Посадивши дитину до себе особою, спочатку треба вимовляти двоскладові слова з наголосом на першому складі (мама - тато, кицька - зайчик, Саша - Таня) і відбивати по столу олівцем або будь-яким іншим предметом склади, дотримуючись наголосу. Дитина повинна за наслідування виконати теж саме. - Потім дитина слідом за вами повинна відстукувати той же ритм, не повторюючи вимовлені вами слова. - Відвернувшись від вас, дитина робить те ж саме, тільки на слух. Дитина сама придумує слова з таким же ритмом. - Такі ж вправи проводяться зі словами, в яких наголос падає на другий склад. Описані вправи повторюються при поступово збільшуваній відстані від вуха дитини. Починати слід з тієї відстані, на якій дитина розрізняє мова розмовної гучності. Згодом ця відстань поступово збільшується не більше ніж на 0.5м кожен раз. 5. Контроль за промовою дітей з боку дорослих. Корекція вимови проводитися на слухо-зоровій та на слуховий основі. Виправлення дефектної вимови здійснюється по мірі її появи в мовленні дитини, для цього використовуються прийоми швидкого виправлення, повторення правильної вимови слова або пропозиції, показ правильної артикуляції звуку, використання дактильної знака і т.п. 6. Дотримання єдиних вимог до мови дорослих. Для цього з дитиною слід говорити так, щоб він одночасно і слухав і дивився на рухи губ. Кожен раз, звертаючись до дитини, слід обережно повернути його обличчя до себе і, показуючи на свої губи, почати говорити. Помилкою було б думати, що навчившись візуально сприймати мову, слабочуюча дитина перестає прислухатися до зверненої до нього мови. Тому звернена мова батьків повинна бути: виразна, емоційна, чітка (прості, зрозумілі пропозиції в наказовий спосіб. Наприклад: дай мені м'яч, принеси газету), не перевантаженою незнайомими словами.

Страницы: 1 2 3 4 5 



Вплив різних видів музичної діяльності на слухове сприймання в молодших школярів
Музика – мистецтво, що впливає, в основному, на почуття, емоції людини. Вона може примусити сумувати чи радіти, тривожитися чи торжествувати. Музика здатна надихнути людей чи заспокоїти їх. Музика мо ...

Професіограма ветеринарного лікаря
Результати праці ветеринарного лікаря втілюються в багатьох галузях народного господарства: тваринництві, легкій і харчовій промисловості, медицині, мисливському та рибному господарстві тощо. Ветліка ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net