Традиційні та інноваційні методи формування та розвитку усного мовлення у дітей з порушенням слуху

Сторінка 2

Ця система навчання усного мовлення сформувалась у 50-ті роки XX століття. На той час вона стала ґрунтовною та цілісною, відповідала вимогам часу. Становлення дидактичної системи розвитку слуху та мовлення сьогодні продовжується. З’являються нові положення, які доповнюють вже існуючі:

регулярна діагностика психічного розвитку учнів;

диференціація навчання у відповідності з сучасними психолого-педагогічними тенденціями, реалізація ідей особистісно-орієнтованого навчання;

активізація розумової діяльності в процесі сприйняття та формування мовлення, введення розвиваючих вправ у процес навчання мовлення;

використання і розробка сучасних педагогічних технологій в роботі з розвитку слухового сприймання та формування вимови;

переосмислення змісту програм з розвитку слухового сприймання та формування вимови;

включення гнучких варіативних програм з розвитку слухового сприймання та формування вимови.

Українські сурдопедагоги у 90-х роках провели дослідження та створили нові програми з розвитку слухо-зоро-вібраційного сприймання усного мовлення та формування вимови. В основу оволодіння усним мовленням покладено логіко-граматичний принцип навчання. Він спрямований на впорядкування знань, умінь і навичок дитини, їхню систематизацію. Реалізація логіко-граматичного принципу передбачає: активізацію словесно-логічного мислення при породженні та сприйманні мовлення; оволодіння еталонними синтаксичними структурами словосполучень і речень; уміння встановлювати асоціативні зв’язки між словами; розширення смислонесучих елементів мовлення при його сприйманні за рахунок кінцевих морфем. Значна увага у програмі приділяється необхідності формування навичок спілкування, розвитку пам’яті, уяви. Формування навичок сприймання та говоріння відбувається паралельно на одному й тому матеріалі, який ускладнюється від класу до класу.

В основу формування звуковимови покладено складовий метод (К. І. Луцько), який краще забезпечує звукозлиття, попереджує появу призвуків, готує дитину до сприймання усного мовлення, до читання та письма. До звукового методу доцільно вдаватися лише тоді, коли дитині легше оволодіти вимовою того чи іншого звуку ізольовано, а не в складах. За складовим методом вчителю необхідно опрацювати мовленнєвий матеріал (тексти): вибрати слова, з цих слів виділити окремі склади, які знадобляться для роботи над текстом та утворити прямі склади. Основна одиниця мовлення – речення. Склад, слово розглядається як фрагмент роботи з оволодіння реченням.

Формування звуковимови на початковому етапі основане на контрастах - кожен новий звук має значні відмінності від попереднього. Пізніше засвоєння звуковимови здійснюється у артикуляційних групах, що вчить учнів аналізувати звуковимову на рівні більш тонких диференціювань.

Послідовність вивчення звуків визначена на підставі: частоти їх вживання у мовленні; ступеня доступності вимови (сприймання); необхідністю оволодіння одного звука для засвоєння іншого; потреби у забезпеченні раннього оволодіння граматичними особливостями мовлення. Розвиток навичок сприймання усного мовлення та формування вимови здійснюється з опорою на всі аналізатори (слух, зір, тактильно-вібраційну чутливість). Значна увага приділяється звертанню до тактильно-вібраційних відчуттів при сприйманні мовлення.

Одним з аспектів особливих освітніх потреб учнів з порушенням слуху є організація навчання на основі словесно-жестового білінгвізму. У питанні формування усного мовлення використання жестів вважається доцільним з точки зору підтримки бажання дитини вираження думки будь яким способом, з наступним формулюванням її у словесній формі, кращого розуміння і запам’ятовування слова, контролю за розумінням значення слова.

Крім методик які використовуються сьогодні у спеціальній школі, існують методики з формування мовлення, за якими працюють центри реабілітації людей з вадами слуху. Головне, що відрізняє їх від методик спеціальної школи це – невикористання жестової та дактильної форм мови. Розвиток мовлення дитини з вадами слуху розглядається як аналогічний розвитку мовлення дитини з нормальним слухом, але розтягнутий у часі. Такий підхід до навчання глухих та слабочуючих дітей лежить в основі методики формування та розвитку мовленнєвого слуху і мовленнєвого спілкування Е. І. Леонгард і має принципову відмінність від підходу її вчителя Ф. Ф. Рау. За цією методикою діти використовують глобальне читання, письмову мову, але не використовують дактильну азбуку та жестову мову. Вихованці спілкуються усною мовою, методика передбачає активний розвиток слухового сприймання при постійному користуванні звукопідсилюючою апаратурою. Найважливішими напрямками роботи є: виховання самостійності і активності дитини (активності у мовленні – бажання та намір висловитись, активності у спілкуванні - здатність бути контактним, не боятися незнайомих людей); виховання поведінки людини, що говорить; організація практичних ситуацій для розвитку мовлення (від ситуації до слова, діяльність за інструкцією не розглядається як практична діяльність дитини). Головну роль в навчанні і вихованні дітей відіграють батьки.

Страницы: 1 2 3 4 5



Експериментальне визначення ефективності традиційної методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів
Для розв’язання завдань дослідження було визначено коло питань і проведені заходи з їх реалізації: 1. Аналіз навчальних програм, методичних вказівок і предметних матеріалів з предметів швейного вироб ...

Проектування мотиваційних технологій навчання
Мотивація – елемент процесу навчання в результаті якого навчальна діяльність учня набуває конкретного змісту. Мотиваційні технології навчання класифікуються: • за характером поведінки учасників на зо ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net