Комплексна методика визначення індивідуального рівня сприймання естетичних об’єктів молодшими школярами

Таким чином, школа повинна дати навики естетичної культури, сформувати в них особистість, створити потребу та готовність відчувати і творити красу у житті. Розуміти добро та зло і намагатися, як найбільше, творити добро і не допускати зло.

Свято бабусь

Мета: Виховувати любов і повагу до старших членів родини - бабусь. Формувати чуйність, доброту, милосердя. Вчити дітей поважати життєвий досвід старших членів родини, прислухатися до їхніх порад, допомагати їм Відроджувати звичаї і обряди нашого народу, примножувати його традиції.

Родинне свято проводиться в класі або в просторому й затишному залі, який оформлений за зразком бабусиної світлиці. На стінах - виставка дитячих малюнків на тему: "Моя бабуся ", народні приказки і прислів'я про бабусь. На класній дошці, прикрашеній домотканним килимом і рушниками, гарно написаний плакат з назвою свята.

Гості розсаджені в залі так, щоб бабусі були в центрі, а діти могли вільно до них підходити. Бажано, щоб присутні батьки з меншими і старшими дітьми сиділи буквою "П " за столами, що розставлені попід стінами, діти з двох боків попереду, а бабусі - в центрі.

На середину залу виходять хлопчик і дівчинка. На вишитому рушнику тримають хліб і сіль.

Учень: Добрий вечір, люди добрі,

Що сидять у нашій господі.

Раді з святом вас вітати,

Щастя і добра бажати.

Учениця: Красиво і світло у нашій світлиці,

Примули на вікнах стоять вогняні

Сьогодні у класі бабусине свято.

І хочеться всіх привітати мені

Кланяються гостям, кладуть хліб та сіль на стіл і сідають разом зі всіма дітьми класу.

Вчитель: Діти, сьогодні - особливе свято. В гості до нас прийшли найулюбленіші для кожного з вас люди - ваші бабусі. Вони - невтомні трудівниці, скарбничі мудрості нашого народу, хранительки звичаїв та обрядів, цікаві казкарі

Ось вслухайтесь, діти, у саме слово: бабуся, бабусенька, бабуня, бабунечка, бабця, бабусечка. Правда, яке воно ніжне, красиве, лагідне, пестливе. А чому ? Подумайте і скажіть. Адже ми з вами говорили про це, готуючись до свята Відповіді дітей:

Тому, що бабуся прожила на світі удвічі більше за наших маму і тата; бачила в житті удвічі більше за наших маму й тата; і ми удвічі дорожчі для неї, бо ми - діти її дітей; бо ми - її онучатка, дівчатка чи хлоп'ятка; бо ми - її пташенятка, ластів'ятка чи поросятка

Учень: І коли це бабця називала мене поросятком ?

Учениця: Напевно тоді, коли ти був бруднулею!

Учень: Згадав ! Це було тоді, коли я Заталапав чоботятка, І щоб сховатися від тата ,до бабусі утікав! А вона побурчить, Поцілує та й мовчить. Чи сюди, чи туди, Чи то хліба, чи води, Чи сорочку, чи штанята, Все до бабці, не до тата: Там безпечно від біди. І щасливо той живе, В кого бабця люба є: Той біди вже не зазнає, Бо бабусенька скрізь дбає.

Учениця: А дбає бабуся про тебе тому, що ти її дитиночка-кровиночка Правду кажуть у народі: „Діти - це діти, а справжні діти - це онуки ".

Вчитель: Дорогі бабусі! Ми знаємо, що в житті вам було нелегко. Ви нечасто отримували подяки, нагороди за свою роботу, подарунки. А сьогодні ваші онуки підготували для вас сюрприз. Просимо вас на хвилинку заплющити очі, а коли розплющите - то побачите біля себе ваше онуча з сюрпризом.

Діти вручають бабусям подарунки.

Учень: Любі бабусі! Ми старанно готувалися до свята, підготували пісні, вірші, малюнки, щоб потішити вас і розвеселити.

Як пшеницю жала

Та як повертались

Доньки і сини.

А іще світало,

Як защебетали

У дворі онуки.

Наче ластівки.

Бабусина доля -

Як в степу тополя

А над нею небо -

Як віки.

Діти виконують кілька номерів художньої самодіяльності.

Вчитель: Бабуся! Чи є в світі краща людина ? Ні! Скільки вона пережила, але яка ніжна, щира! Скільки вона недоспала ночей, голублячи онучат! Подивімось, діти, у бабусі очі Які вони щирі! У них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів. Це погляд добра й любові. І хоч горе не обходило бабусиної хати, особливим блиском світилися очі бабусі тоді, коли приїжджали до неї онучатка У кожної бабусі своє життя, своя доля, її доля! А яка вона? .

Учениця: Бабусина доля-Як ота тополя, Що посеред степу В небо порина Вітер гне тополі, Заметілі в полі, Так біліє в бабці сивина Наткали їй горя, Як два Чорних моря, То роки голодні, То шляхи війни . Тільки і світало,

Учень: Бабуся - бабусенька, невтомна бджілка. Заради онуків вона віддасть усе, останньою краплинкою води поділиться. Кажуть, що бабусі люблять онуків більше, ніж власних дітей. Вони з любов'ю передають їм свої уміння.

Вчитель: Так-так, Юрчику, від бабусь онучатка навчилися прясти, ткати, шити, вишивати. Бавити немовлят і виконувати домашню роботу. У народі є багато різних приказок, прислів'їв про бабусь. Ось вони у нас записані. Давайте всі разом почитаємо їх: „Хто бабусю має, той потіху знає", „Бабця скаже, як зав'яже", „Там бабусині руки - де онуки", „Бабусине слівце - плідне деревце". Уже став крилатим вислів: „Є бабця - є і діти". Справді, на плечі наших бабусь-трудівниць лягло, крім усіх домашніх турбот, виховання онуків. Нерідко бабусі замінюють вам тата і маму. Адже ваші батьки за щоденними турботами не мають часу відповідати на всі ваші „чому ?". От і доводиться звертатись до бабусь. А вони - все встигають, на всі запитання дають відповідь. Правда, діти?