Соціальна реабілітація та інтеграція дитини з особливостями психофізичного розвитку

Педагогіка: історія і сьогодення » Сучасні підходи до організації роботи з дітьми з особливими освітніми потребами » Соціальна реабілітація та інтеграція дитини з особливостями психофізичного розвитку

Сторінка 1

Визнання нашою державою Конвенції ООН щодо прав дитини підвищило увагу суспільства до проблем дітей з особливостями психофізичного розвитку, створення сприятливих умов для соціальної реабілітації та включення їх в систему сучасних суспільних відносин.

Соціальне інтегрування дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітній простір України - це один із напрямів гуманізації всієї системи освіти, що відповідає пріоритетам державної політики та має відображення у Національній Доктрині розвитку освіти.

Для успішного входження в суспільство таких дітей необхідна організація їх навчання і виховання в інтегрованих умовах, що забезпечить соціальний, емоційний та когнітивний розвиток кожної дитини з особливостями психофізичного розвитку з тим, щоб вона відчувала себе повноцінним учасником соціального життя.

Соціальна реабілітація дітей з інвалідністю спрямовується на оптимізацію та коригування ними ставлення до своїх вад, становища в сім'ї та суспільстві, виховання у них навичок до самообслуговування, адаптацію у навколишньому середовищі.

Досвід реабілітаційної роботи розвинутих демократичних держав свідчить, що загальна система соціальної реабілітації дітей з інвалідністю буде дієвою лише тоді, коли вона починається із раннього дошкільного віку, із дня встановлення відхилень у розвитку, із раннього втручання. Отже, рання соціальна реабілітація, що передбачає реабілітаційний вплив на дитину-інваліда від народження до 7 років, є невід'ємною складовою комплексної системи соціальної реабілітації, запорукою її ефективності.

Основним стратегічним документом, яким було визначено загальні підходи до проблем дітей-інвалідів дошкільного віку, намічено шляхи побудови системи ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів в Україні, стала

Концепція ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів (схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. №1545). Згідно із цією Концепцією, рання соціальна реабілітація дітей-інвалідів - це система реабілітаційних та корекційно-відновлювальних заходів, що застосовуються для дітей-інвалідів раннього віку з метою зменшення або подолання фізичних та інтелектуальних вад, набуття знань, умінь та навичок, які б дали змогу дитині-інваліду інтегруватися до дитячих колективів і не перебувати в інтернатних установах або навчатися вдома. Зазначена система зорієнтована на дитину і поєднує соціальну, загальноосвітню, фізичну та технічну допомогу дітям-інвалідам та їх сім'ям.

Своєрідність ранньої соціальної реабілітації полягає у тому, що її проведення передбачається у реабілітаційних закладах, максимально наближених до місця постійного мешкання дитини-інваліда, завдяки чому діти- інваліди не "відриваються" від сім'ї.

Рання соціальна реабілітація дітей-інвалідів передбачає обов'язкове залучення до активної участі у реабілітаційному процесі батьків або осіб, які їх замінюють. Це дозволяє батькам усвідомити проблеми своїх дітей, оволодіти методиками виконання індивідуальних реабілітаційних програм, перетворитися на активного учасника реабілітаційного процесу і на цій основі досягти прогресу у подоланні вад дитиною, в її інтеграції до дитячого колективу та суспільства.

Соціальним замовленням для системи комплексної реабілітації є повернення суспільству людини з інвалідністю, надання їй втрачених реальних або потенціальних можливостей бути рівноправним громадянином у своїй сім'ї, виробничому колективі, державі. Це завдання для реабілітологів є універсальним, навіть якщо це стосується реабілітації медичної, фізичної. Тобто генеральною лінією та вершиною реабілітаційного процесу, за такої точки зору, ми називаємо соціальну реабілітацію. Цій меті підпорядковані всі решта складових комплексного процесу реабілітації, реабілітаційних одиниць: психологічна та педагогічна реабілітація, яка забезпечує реабілітацію людини з інвалідністю на рівні особистості та як суб'єкта діяльності, медична реабілітація, яка забезпечує реабілітацію на рівні біологічного організму людини. Така реабілітаційна парадигма може створити повну модель реабілітаційного процесу, вона є універсальною і може бути застосована при стратегічному плануванні будь-якого центру або установи реабілітації людини з інвалідністю, що має на меті надання найбільш повного комплексу реабілітаційних послуг.

Страницы: 1 2 3 4 5



Практична розробка з формування світогляду особистості
1. Вступна бесіда Діти та вихователь сидять на своїх подушечках на килимку. Вихователь. Як завжди, почнемо заняття з того, що ділитимемося одне з одним враженнями про те, що нас,здивувало, зацікавило ...

Поняття про диференційоване навчання
Необхідність диференціації виникає від наявних у людей розходжень. В умовах класно-визначеної системи без введення диференціації процес навчання організується однаково для всіх учнів і виявляється по ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net