Проблема вимірювання професійних рис особистості педагога. Методика створення вимірювального інструментарію для самоаналізу та самооцінки

Педагогіка: історія і сьогодення » Особистість викладача вищої школи та її професіограма. Самоаналіз та експертна оцінка як основа підвищення кваліфікації викладача вищої школи » Проблема вимірювання професійних рис особистості педагога. Методика створення вимірювального інструментарію для самоаналізу та самооцінки

Сторінка 1

Відсутність соціально уніфікованих форм підготовки та підвищення кваліфікації педагога вищої школи введе до зростання ролі самостійної роботи кожного викладача над своїм професійним розвитком. Сучасні дослідження з педагогіки вищої школи пропонують використовувати в спробах молодого викладача організувати роботу з вдосконалення своєї професійної майстерності методики, які запропоновані в сфері соціальних та психологічних досліджень. Це різноманітні методики вимірювання психологічних індивідуальних властивостей та особистісних виявів соціальної активності, рівня знань, вмінь та навичок, на основі яких розробляються спеціальні текстові чи графічні інструменти вивчення людини. Вони широко звісні під загальною назвою "тестів" (англ. test – випробування).

Існує багато суто аматорських тестів, які могуть бути використані тільки в їх першостворюваному вигляді, у якому їх було опрацьовано автором. Їх методика є неповторюваною, тому що вона будується на авторської творчої уяві, зліті інтуїції, яка відвідувала даного дослідника. Але існують й методики, яки при бажанні могуть бути використані й нефахівцями для розробки свого особливого тесту для використання його в суто особистих цілях. Це достатньо прості методики вимірювальних процедур, які могуть бути опрацьовані кожним викладачем.

Для оволодіння такою елементарною методикою треба перш за все уявити себе, що таке вимірювання властивостей реальної людини.

В повсякденному житті ми постійно оцінюємо властивості кожної людини, з якою спілкуємося, а також і свої властивості. Ми ніколи не називаємо цю оцінюючу діяльність вимірюванням. Частиш ми кажемо: "ми пізнаємо один одного, ми вивчаємо один одного". Але будь-яка орієнтуюча, пізнавальна, оцінююча, дослідницька діяльність завжди основана на процедурах порівняння, яке і є за своєю суттю вимірюванням. Тобто людина є в якомусь відношенні хорошою чи плохою тільки у порівнянні з іншою людиною, або і зі самою собою, але в іншому своєму виявленні.

Порівняння як загальна форма пізнавальної діяльності веде до того, що кожна людина у своєму життєвому досвіді, а також й суспільство у процесі свого історичного розвитку накопичують системи орієнтирів, еталонів, чи нормативних уявлень щодо того, які саме речі чи їх риси вважаються хорошими чи плохими. Порівняння нової, ще не пізнаної речі зі вже існуючим еталоном саме і є її вимірюванням.

Звичайно ми маємо не два полярних варіанти оцінок, а цілий їх "букет": "прекрасна людина", "надзвичайно хороша людина", "дуже хороша людина" , просто "хороша людина", "людина – ні те, ні се", "не зовсім хороша людина", "нехороша людина", "погана людина" . Далі слідують градації, які важко виразити в друкованому вигляді. Цій "букет" оцінок, якщо вони розміщені послідовно, є вже своєрідною вимірювальною шкалою, якою кожний з нас успішно користується.

В галузі точних наук існують загальновідомі, основані на природних константах, системи еталонів, мір, одиниць вимірювання тощо. Інша справа – людинознавство та суспільствознавство. Тут всі "одиниці вимірювання" є приблизними, інтуїтивними і, навіть, суто індивідуальними. Тобто "хороша людина" за оцінкою одної особи - це не зовсім те ж саме, що "хороша людина" за оцінкою іншої особи.

Ця неповторність уявлень людей один про одного в "справжньому" науковому дослідженні подолається за допомогою розробки й наступного емпіричного опрацювання статистичних еталонів, тобто оцінок, характерних для якоїсь значної групи достатньо орієнтованих в даній галузі знань осіб, яка приймається за експертну групу. Інколи також за еталони приймаються оцінки реального експерта – тобто провідного унікального, найбільш орієнтованого фахівця в даній галузі знань. Шкалі, здобутій таким шляхом ( як статистичній чи індивідуальній за походженням системі оцінок) – після дослідної перевірки її придатності надається статус еталонної, тобто "загальнопридатної" шкали.

Страницы: 1 2



Вибір форм та методів виховної роботи відповідно до мети виховання
В практичній діяльності вчитель, обираючи метод виховання звичайно керується цілями виховання і його змістом. Виходячи з конкретного педагогічного завдання, вчитель сам вирішує, які методи взяти собі ...

Розподіл програмного матеріалу з фізичної культури у перспективному плані
Планування з фізичної культури починається із складання графіка розподілу навчального матеріалу на місяць або квартал (за бажанням вихователя). У ньому має бути правильне розподілення програмного мат ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net