Сутність і зміст педагогічної етики

Педагогіка: історія і сьогодення » Сутність і зміст педагогічної етики

Сторінка 1

У наш час зростає значення педагогічної етики в школах різних напрямів і різних рівнів підготовленості. Це пов’язано з прагненням постійно вдосконалювати педагогічні норми щодо відносин, які змінюються в школі.

Потреба вдосконалення процесу формування педагогічної етики обумовлено перш за все демократизацією суспільних відносин і, як наслідок, зростання ролі свободи вибору. В свою чергу розширення свободи вибору пов’язано, по-перше, із збільшенням числа об’єктів вибору (в усіх сферах і на всіх рівнях життя); по-друге, з розширенням діапазону можливих варіантів поведінки, норм і цінностей; по-третє, із залученням в процес морального вибору все більш широких мас людей (і навіть дітей); по-четверте, з відсутністю готових шаблонів і стереотипів вибору моральної поведінки в багатьох ситуаціях.

Крах системи етичних цінностей попереднього покоління, відсутність етичних орієнтирів у більшості молоді, що вчиться, невміння скоювати вибір етичної поведінки роблять проблему що вивчається надзвичайно актуальною.

Метою статті являється

визначення сутності і зміст педагогічної етики.

Проблемою формування педагогічної етики займалися протягом багатьох століть, займались філософи, психологи, педагоги. Великий внесок в наукову розробку проблеми педагогічної етики внесли давньогрецькі філософи: Демокрит, Платон, Аристотель. Їх етичні ідеї розроблялися вітчизняними педагогами: Г.С. Сковородою, Т.Г. Шевченком, Н.І. Пироговим, К.Д. Ушинським, А.В. Духновичем, Б.Г. Грінченком, П.А. Грабовським та іншими українськими просвітителями і педагогами. В XX столітті педагогічна етика отримала подальший розвиток в працях А.С. Макаренка, В.А. Сухомлинського, В.Ф. Шаталова, С.І. Подмазина, І.Д. Беха, А.М. Растригіной. Дослідники різних періодів дослідження розвитку педагогічної етики приходять до загального висновку – вчитель високої кваліфікації – гуманіст за своєю особистісно-професіональною суттю.

Наприкінці XX століття, коли багато фахівців у галузі етики почали говорити про кризу етики, про втрату нею престижу й ролі в суспільстві, стало зрозуміло, що в сучасних умовах в розвитку етики виявляються дві основні тенденції. Перша – неспроможні або малопродуктивні в сьогоднішній ситуації постмодерну претензії етики на беззастережне моралізаторство, і на подальші теоретико-аналітичні зусилля, що приводять нерідко до схоластики. Друга тенденція – рятівна, на нашу думку, для етики й, безумовно, продуктивна для суспільства – це звернення її до проблем прикладного характеру, реальне перетворення її в те, про що говорив ще Аристотель – у «практичну філософію».

Етика педагога – феномен, на нашу думку, абсолютно особливий. Та все ж її сутність і зміст, як і будь-якої професійної етики, найбільш повно й послідовно розкривається за допомогою аналізу її структури, у якій виділяють чотири основні блоки:

1) етика ставлень педагога до праці, до предмета своєї діяльності;

2) етика стосунків «по вертикалі» – у системі «педагог – учень», яка розглядає основні принципи, норми цих стосунків і вимоги, що висуваються до особи й поведінки педагога.

3) етика стосунків «по горизонталі» – у системі «педагог – педагог», у якій розглядаються ті стосунки, що регламентовані не стільки загальними нормами, скільки специфікою діяльності й психології педагога.

4) етика адміністративно-ділових стосунків педагога й керівних структур, яка приписує обом сторонам певні «правила гри», спрямовані на оптимізацію управління системою освіти.

Пропонований підхід не претендує на роль «істини в останній інстанції», але він дозволяє поставити й розглянути найважливіші проблеми педагогічної культури, такі, як етичні й психологічні аспекти професійної діяльності педагога. Для цього, перш за все, необхідно виявити специфіку цієї діяльності.

Педагогічна мораль

– це система етичних вимог, що висуваються до вчителя в його ставленні до самого себе, до своєї професії, до суспільства, до дітей та інших учасників навчально-виховного процесу. Вона є одним з регуляторів поведінки вчителя в педагогічній праці. Система вимог педагогічної моралі є виявом професійного обов’язку вчителя, його етичних обов’язків перед суспільством, педагогічним колективом і перед своїм покликанням. Загальна норма педагогічної моралі є широкою й змістовною вимогою, охоплює найтиповіші ситуації й становить найширшу вимогу вчителя до педагогічної праці, учнів та їхніх батьків, колег, що дає загальний напрям його поведінці. Окрема етично-педагогічна норма узагальнює більш вузьке коло стосунків і фактів поведінки вчителя й розкриває частину змісту й обсягу вимоги, що міститься в тій або іншій загальній формі.

Страницы: 1 2 3



Теоретичні підходи до визначення проблеми підтримки дітей з обмеженими функціональними можливостями
На сьогодні у практиці роботи з дітьми з обмеженими можливостями все частіше можна зустріти ідеї педагогічної підтримки як концептуальної основи цього специфічного виду соціально-педагогічної діяльно ...

Аналіз "університету як інтеграційного поля" для щодо підтримки дітей з обмеженими функціональними можливостями
Насамперед необхідно розглянути сутність поняття "інтеграційне поле”, зокрема для оcіб з обмеженими можливостями. Визначено основні механізми університетської освіти, що сприятимуть успішній інт ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net