Сутність і зміст педагогічної етики

Педагогіка: історія і сьогодення » Сутність і зміст педагогічної етики

Сторінка 1

У наш час зростає значення педагогічної етики в школах різних напрямів і різних рівнів підготовленості. Це пов’язано з прагненням постійно вдосконалювати педагогічні норми щодо відносин, які змінюються в школі.

Потреба вдосконалення процесу формування педагогічної етики обумовлено перш за все демократизацією суспільних відносин і, як наслідок, зростання ролі свободи вибору. В свою чергу розширення свободи вибору пов’язано, по-перше, із збільшенням числа об’єктів вибору (в усіх сферах і на всіх рівнях життя); по-друге, з розширенням діапазону можливих варіантів поведінки, норм і цінностей; по-третє, із залученням в процес морального вибору все більш широких мас людей (і навіть дітей); по-четверте, з відсутністю готових шаблонів і стереотипів вибору моральної поведінки в багатьох ситуаціях.

Крах системи етичних цінностей попереднього покоління, відсутність етичних орієнтирів у більшості молоді, що вчиться, невміння скоювати вибір етичної поведінки роблять проблему що вивчається надзвичайно актуальною.

Метою статті являється

визначення сутності і зміст педагогічної етики.

Проблемою формування педагогічної етики займалися протягом багатьох століть, займались філософи, психологи, педагоги. Великий внесок в наукову розробку проблеми педагогічної етики внесли давньогрецькі філософи: Демокрит, Платон, Аристотель. Їх етичні ідеї розроблялися вітчизняними педагогами: Г.С. Сковородою, Т.Г. Шевченком, Н.І. Пироговим, К.Д. Ушинським, А.В. Духновичем, Б.Г. Грінченком, П.А. Грабовським та іншими українськими просвітителями і педагогами. В XX столітті педагогічна етика отримала подальший розвиток в працях А.С. Макаренка, В.А. Сухомлинського, В.Ф. Шаталова, С.І. Подмазина, І.Д. Беха, А.М. Растригіной. Дослідники різних періодів дослідження розвитку педагогічної етики приходять до загального висновку – вчитель високої кваліфікації – гуманіст за своєю особистісно-професіональною суттю.

Наприкінці XX століття, коли багато фахівців у галузі етики почали говорити про кризу етики, про втрату нею престижу й ролі в суспільстві, стало зрозуміло, що в сучасних умовах в розвитку етики виявляються дві основні тенденції. Перша – неспроможні або малопродуктивні в сьогоднішній ситуації постмодерну претензії етики на беззастережне моралізаторство, і на подальші теоретико-аналітичні зусилля, що приводять нерідко до схоластики. Друга тенденція – рятівна, на нашу думку, для етики й, безумовно, продуктивна для суспільства – це звернення її до проблем прикладного характеру, реальне перетворення її в те, про що говорив ще Аристотель – у «практичну філософію».

Етика педагога – феномен, на нашу думку, абсолютно особливий. Та все ж її сутність і зміст, як і будь-якої професійної етики, найбільш повно й послідовно розкривається за допомогою аналізу її структури, у якій виділяють чотири основні блоки:

1) етика ставлень педагога до праці, до предмета своєї діяльності;

2) етика стосунків «по вертикалі» – у системі «педагог – учень», яка розглядає основні принципи, норми цих стосунків і вимоги, що висуваються до особи й поведінки педагога.

3) етика стосунків «по горизонталі» – у системі «педагог – педагог», у якій розглядаються ті стосунки, що регламентовані не стільки загальними нормами, скільки специфікою діяльності й психології педагога.

4) етика адміністративно-ділових стосунків педагога й керівних структур, яка приписує обом сторонам певні «правила гри», спрямовані на оптимізацію управління системою освіти.

Пропонований підхід не претендує на роль «істини в останній інстанції», але він дозволяє поставити й розглянути найважливіші проблеми педагогічної культури, такі, як етичні й психологічні аспекти професійної діяльності педагога. Для цього, перш за все, необхідно виявити специфіку цієї діяльності.

Педагогічна мораль

– це система етичних вимог, що висуваються до вчителя в його ставленні до самого себе, до своєї професії, до суспільства, до дітей та інших учасників навчально-виховного процесу. Вона є одним з регуляторів поведінки вчителя в педагогічній праці. Система вимог педагогічної моралі є виявом професійного обов’язку вчителя, його етичних обов’язків перед суспільством, педагогічним колективом і перед своїм покликанням. Загальна норма педагогічної моралі є широкою й змістовною вимогою, охоплює найтиповіші ситуації й становить найширшу вимогу вчителя до педагогічної праці, учнів та їхніх батьків, колег, що дає загальний напрям його поведінці. Окрема етично-педагогічна норма узагальнює більш вузьке коло стосунків і фактів поведінки вчителя й розкриває частину змісту й обсягу вимоги, що міститься в тій або іншій загальній формі.

Страницы: 1 2 3



Загальна характеристика типу професій "людина — природа"
Це вчені й інженери, будівельники і шахтарі, енергетики і машинобудівники, працівники транспорту. А поруч з ними— ті, хто працює з природними ресурсами, обробляє і оберігає землю, ліси, водні простор ...

Прийоми навчання творчого розповідання
Кожен вид творчих розповідей потребує своїх прийомів навчання. Так, наприклад, перед тим, як пропонувати дитині складати творчі розповіді про іграшку, вихователь має дати зразок, тобто сам описати іг ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net