Психолого-педагогічні дослідження формування зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку

Педагогіка: історія і сьогодення » Формування зв’язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку » Психолого-педагогічні дослідження формування зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку

Сторінка 1

Проблема розвитку зв'язного мовлення була і залишається в центрі уваги психологів, лінгвістів, психолінгвістів (Л.С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, А. В. Запорожець, Д. Б. Ельконін, А. А. Леонтьєв, І.Р.Гальперін, І.Ю. Зимова та ін.).

Питаннями розвитку зв'язного мовлення дошкільників займалися багато вчених-педагогів. Першим порушив цю проблему К.Д. Ушинський в кінці ХІХ століття. Проте найбільшого розквіту методика розвитку мовлення загалом і розвиток зв'язного мовлення зокрема досягли у другій половині ХХ століття.

Дослідження в області зв'язного мовлення в 60-70 роки визначалися в ідеях Є.І. Тихеєвої, Е.А. Флериної. У них уточнювалася класифікація дитячих оповідань, методика навчання різних видів розповідання у вікових групах. (Н. А. Орланова, О.І. Коненко, Е.П. Короткова, Н.Ф. Виноградова ).

Великий внесок у розробку методики навчання дітей розповідання внесла Аліса Михайлівна Бородич. Вона справила вплив на вдосконалення роботи з розвитку мовлення дітей в масовій практиці.

Великий вплив на розвиток наукової методики надали дослідження співробітників лабораторії розвитку дитячої мови, створеної в 1960 році в НДІ дошкільного виховання АПН СРСР. Дослідження велися під керівництвом завідувача лабораторією Ф.А. Сохіна.

Дослідження Ф.А. Сохіна, О. С. Ушакової та їх співробітників, що спиралися на глибоке розуміння процесів розвитку мови, що склалися до початку 70-х років, багато в чому змінив підхід до змісту та методики розвитку мови дітей. У центрі уваги знаходяться питання розвитку семантики дитячої мови, формування мовних узагальнень, елементарне усвідомлення мови й мовлення. Висновки, отримані в цих дослідженнях, мають не тільки велике теоретичне, але й практичне значення. На їх основі була розроблена програма мовного розвитку дітей, методичні посібники для вихователів, що відображають комплексний підхід до мовного розвитку. Результати досліджень, виконаних у ті роки вдосконалюватися аж до середини 80-х років.

Проблема розвитку зв'язного мовлення вивчалася в різних аспектах багатьма педагогами (К.Д. Ушинський, Є.І. Тихеєва, Е.А. Флерина, А.М. Леушина, Л.А. Пеньєвська, М.М. Конина, А.М. Бородич та ін.).

Розвиток зв'язного мовлення має вестися в процесі планової і систематичної роботи над переказом літературного твору та навчання самостійного розповідання (А.М. Леушина ); утримання дитячого оповідання необхідно збагачувати на основі спостереження навколишньої дійсності, важливо вчити дітей знаходити більш точні слова, правильно будувати речення і поєднувати їх у логічній послідовності у зв'язну розповідь (Л. А. Пеньєвська); при навчанні розповідання слід проводити підготовчу роботу (Н. А. Орланова, Е. П. Короткова, Л.В. Ворошніна).

Важливим для розвитку зв'язного мовлення є формування вміння у дошкільнят відбирати не тільки зміст, а й необхідну мовну форму для його вираження; лексичну роботу (семантичні зіставлення, оцінка, відбір слів, використання ситуацій, писемного мовлення) дитині диктує дорослий, який забезпечує оволодіння складними синтаксичними конструкціями; формування звукової сторони мови (інтонацій, темпу, дикції); розвиток різних типів мовлення (Н. Ф. Виноградова, М. М. Кузіна, Ф. О. Сохін, Є. М. Струніна, М. С. Лаврін, М. А. Алексєєва, А. І. Максаков, В. В. Гербова).

У дослідженнях, проведених у лабораторіях розвитку мовлення, показано, що усвідомлення мовних і мовленнєвих явищ (мається на увазі елементарне усвідомлення) виступає в розвитку зв'язного мовлення як важлива умова розумового та естетичного розвитку дошкільників (Л. В. Ворошніна, Г. Л. Кудріна, Н . Г. Смольнікова, Р. Х. Гасанова, А. А. Зрожевская, Є. А. Смирнова).

Термін «зв'язна мова» вживається в декількох значеннях:

1) процес, діяльність мовця;

2) продукт, результат цієї діяльності, текст висловлювання;

3) назва розділу роботи з розвитку мовлення (Б. О. Глухов, Т.А. Ладиженська, М.Р. Львів, О.М. Щукін);

4) відрізок мовлення, що володіє значною протяжністю і розчленовується на відносно закінчені і самостійні частини.

Результатом, продуктом зв'язного мовлення є текст – словесно виражений продукт мовленнєво-розумової діяльності людини, якому властива завершеність, структурна цілісність, цілеспрямованість та прагматична настанова (Н. Головань, Л. Варзацька, В. Мельничайко, М. Пентилюк).

Враховуючи, що діти дошкільного віку оволодівають лише усним мовленням (яке набуває ознак писемного в ситуації, коли дитина свідомо довільно надиктовує дорослому певний текст, піклуючись про його відповідне оформлення), спеціалісти з лінгводидактики останнім часом послуговуються терміном «дискурс», який характеризує продукт саме усного мовлення. Науковці визначають дискурс як зв'язний текст у поєднанні з екстралінгвістичними (прагматичними, соціокультурними, психологічними та ін.) чинниками, тобто текст, узятий у процесуальному контексті (О. Мельничук).

Страницы: 1 2 3 4 5 6



Методика проведення ігрового заняття під час вивчення предмету «Історії України», на тему: «Козаки на території України»
Тема: Підсумково-узагальнюючий урок з теми «Козаки на території України» Мета: підвести підсумки доби козаччини, систематизувати та перевірити знання учнів з теми «Козаки на території України », прод ...

Історичні джерела використання української обрядовості у вихованні дошкільників
Формування людини як особистості закінчується вже в дошкільному віці. В цей час формуються основні риси характеру, поняття про ставлення до оточуючого середовища та людей, з якими вона спілкується, п ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net