Психолого-педагогічні дослідження формування зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку

Педагогіка: історія і сьогодення » Формування зв’язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку » Психолого-педагогічні дослідження формування зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку

Сторінка 5

Монологічне мовлення.

Формувати уміння будувати зв’язні монологічні висловлювання різних типів (розповіді-описи; сюжетні розповіді за картинами, з власного досвіду, творчі на задану чи обрану тему; перекази). Починати навчати складати розповіді-судження (оцінки), розповіді-міркування та розповіді-пояснення.

Пропонувати користуватися поданим зразком, планом, а згодом спиратися на засвоєний алгоритм складання розповіді.

Привчати висловлюватись логічно, без повторів, пауз, жестикуляції, дотримуватись основних структурних частин розповіді (початок, середина – основна частина, закінчення), придумувати назву своїм розповідям та вживати у складених текстах епітети, порівняння, фразеологізми, пряму мову персонажів із звертаннями тощо.

Залучати дітей до складання розповідей-описів іграшок, предметів, предметних картинок, сюжетних картин і малюнків. Вправляти в умінні виділяти і називати предмет опису, його зовнішні ознаки, частини, характеризувати властивості, дії, призначення, співвідносити предмети мовлення з відповідними їм описами. Пропонувати спроби самостійного складання описових розповідей-загадок про об’єкти довкілля та описів по пам’яті.

Розширювати досвід дітей у складанні різних видів сюжетних розповідей, поступово ускладнювати добір прийомів навчання сюжетного розповідання: за зразком, за поданим дорослим планом, за поданим початком або закінченням історії, з виходом за межі зображеного на картині, за серією картин чи малюнків, за опірними словами, колективне розповідання із складанням певних фрагментів єдиної розповіді та ін.

Формувати елементарні навички оцінювального, пояснювального мовлення при складанні розповідей-суджень і пояснень, дотримання логіки причиново-наслідкових зв’язків у самостійних міркуваннях.

При переказуванні літературних творів вчити осмислювати зміст почутого, усвідомлювати тему та провідну ідею твору, запам’ятовувати та відтворювати послідовність подій близько до тексту, спочатку орієнтуючись на запропонований план, згодом – і самостійно, використовуючи авторські мовленнєві звороти, засоби художньої виразності (епітети, порівняння, метафори, повтори та ін.). Вчити слідкувати за логікою викладу свого та інших дітей і продовжувати переказ, розпочатий іншою дитиною чи дорослим, відтворювати певну логічну частину змісту. Розвивати емоційну чутливість до подій твору, вчинків і долі персонажів, вчити передавати у переказі авторські оцінки та власні ставлення. Заохочувати імпровізаційні спроби при передачі текстів. Залучати дітей до самоконтролю та самооцінки монологічного мовлення.

Комплексна додаткова освітня програма «Дитина в дошкільні роки» (наук. керівник Крутій К.Л.) має розділ «Розвиток особистості», який має напрям «Мовленнєва діяльність, мовленнєве спілкування, розвиток мовлення».

Програму виховання дітей дошкільного віку «Українотворець» (Кононенко П.П., Касян Л.Г., Семенюченко О.В.) враховує досвід і традиції української народної та академічної педагогіки, ґрунтується на принципах і засадах міжнародних конвенцій про дітей, Конституції України.

Програма містить макросферу «Мова», яка ставить такі завдання виховання:

продовжувати виховувати любов до української мови; дати уявлення про неї як про джерело українського духу, засадничий чинник українського характеру, що об’єднує українців у світі. Продовжувати ознайомлювати з багатством, образністю словникового складу української мови. Уводити в словник дошкільнят слова на позначення складових світу та Всесвіту, власні назви природних утворень України з поясненням їх виникнення. Формувати навички зв’язно, образно, емоційно виражати думки, почуття. Зосереджувати дитячу увагу на зразках української народної мудрості, на мові природи, власному мовленні. Виховувати почуття прекрасного зразками різних жанрів української словесності та звертати увагу на образні означення, слова-символи, красу рідного слова.

Результатами виховання є:

як кожна дитина окремо, так і всі діти разом емоційно позитивно ставляться до української мови, усвідомлюють, що вона є рідною мовою, мовою всього українського народу, однією з ознак його цілісності. Активно використовують у власному мовленні різні лексичні, образні засоби. Мають навички зв’язного мовлення, звертають увагу на мову навколишнього світу та власне мовлення, створюють розповіді за власними спостереженнями. Називають власні та загальні назви Всесвіту, природних утворень України, рідного краю та пояснюють їх походження. Помічають красу рідного слова у різних жанрах української словесності та в усному мовленні, вживають у власному мовленні образні означення, слова-символи. Відтворюють, розуміють та позитивно ставляться до зразків української народної мудрості, інсценізують українські казки, твори календарно-обрядового циклу та народні пісні.

Страницы: 1 2 3 4 5 6



Експериментальне дослідження особливостей дитячої творчості на уроках трудового навчання в початкових класах
Шкільний курс трудового навчання має великі можливості для здійснення творчого розвитку молодших школярів. І одним з найважливіших завдань, що стоять перед учителем, є здійснення цілеспрямованої сист ...

Яким вимогам повинен відповідати педагогічний процес
V. То яким вимогам повинен відповідати педагогічний процес, найсприятливіший для формування спрямованості особистості молодшого школяра і його всебічного розвитку? По-перше, зміст, атмосфера спілкува ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net