Історико-критичний образ методики читання

При дослідженні значущості навчання читанню в освіті, вихованні і розвитку дітей, я звернулася до досвіду учених, педагогів-новаторів, що працюють в цій області. Сучасна методика читання і розвитку мови використовує цінний досвід методики читання минулого. Історикознавчої основою методики читання були роботи провідних психологів, що займаються проблемою розвитку навику читання: філософські концепції: І. Канта, Н. Бердяєва, філософський-педагогічні ідеї Л.Толстого, В.Розанова, К.Д. Ушинського, В.Сухомлінського. Основні методики читання були розроблені К.Д.Ушинським. Він рекомендував дивитися на художній твір як на вікно, через яке ми повинні показати дітям ту або іншу сторону життя, і підкреслював, що недостатньо, щоб діти зрозуміли твір, а потрібно, щоб вони його відчули. Ці положення методики Ушинського говорять про пізнавальне значення читання і про важливість естетичної дії його на читача. Ушинський включав також в завдання читання розвиток розумових здібностей і роботу над засвоєнням граматичних норм. Він рекомендував різний підхід до читання науково-популярних статей і до читання художніх творів, розробив принципи проведення бесід залежно від виду твору, дав конкретні вказівки про специфіку роботи над творами фольклору і байками. Величезну роль в заняттях по читанню відводив К.Д. Ушинський спостереженням за життям природи і вимагав використовувати наочність при читанні, вважав наочність основним принципом навчання вітчизняній мові. Створена Ушинським система одержала назву «Пояснювальне читання». Послідовники К.Д Ушинського розділяли його думки про необхідність на зміну образним вправам в техніці читання і в переказі ввести нову систему цікавих уроків, що збагачують учня знаннями і що розвивають його особу. В 1930 -1950 роках склався певний підхід до аналізу тексту, який ґрунтувався на своєрідності художнього твору по порівняння з науково-діловою статтею, припускав поетапність роботи над твором, відробіток навику читання, аналіз твору по частинах з подальшим узагальненням, систематичну роботу розвитком мови. У 1960-70-ті роки були внесені зміни в зміст класного читання і методи навчання. Була вдосконалена методика аналізу художнього твору: менше відтворюючих вправ, більше – творчих, таких, що розвивають уміння висловлювати власну думку з приводу прочитаної, робота над твором в цілому, а не над окремими дрібними частинами, що вчиться більшій самостійності в розкритті ідеї і образів твору, різноманітність видів завдань при роботі з текстом. В цей час були визначені уміння, що формуються у молодших школярів в роботі з текстом, а також чіткіше виділені вимоги до навиків читання в 1 класу. У 1980-ті роки вдосконалені програми по читанню, призначені для навчання в трирічній школі, і створені програми для навчання в чотирилітній школі. Автори програм і нових книг для читання В. Р. Горецький, Л. Ф Кліманова, Л. Д. Піськунова, Л. С. Геллерштейн провели строгий відбір творів, враховуючи їх пізнавальну цінність, художню досконалість, виховну значущість, відповідність віковим особливостям молодших школярів.

Розроблені методичні положення, що визначають підхід до аналізу художнього твору. Вони зводяться до наступного: Аналіз змісту твору і формування навиків правильного, збіглого, свідомого і виразного читання зливаються в єдиний процес (завдання направлений на розуміння зміст тексту, одночасно сприяють вдосконаленню навику читання); З'ясування ідейно-тематичної основи твору, його образів, сюжетної лінії, композиції і образотворчих засобів в максимальному ступені служить загальному розвитку учнів як особи, а також забезпечує розвиток мови учнів; Опора на життєвий досвід учнів є основою усвідомленого сприйняття змісту твору і необхідною умовою його правильного аналізу; Читання розглядається як засіб активації пізнавальної діяльності що вчаться і розширення їх знань про навколишню дійсність; Аналіз повинен будити думку, відчуття, порушувати потребу вислову, співвіднести свій життєвий досвід з тими фактами, які представив автор. Сучасна методика розглядає завдання освіти і виховання в єдності. Засобами виховання є тематика читання, його ідейний зміст, художнє втілення цього змісту. Особливу увагу методика читання приділяє прийомам формування навиків самостійності в роботі з текстом і книгою. Дослідження, що проводяться за останні роки, показали, що швидке читання активізує процеси мислення і є одним із засобів вдосконалення учбового процесу для самих різних рівнів навчання, від початкової до вищої школи.



Програма формування самоосвітньої компетентності учнів
Програма формування самоосвітньої компетентності учнів, використана нами з урахуванням рекомендацій психологів і педагогів, допоможе вчителеві створювати програмно-методичне забезпечення самоосвітньо ...

Форми та засоби екологічного виховання
Зрозуміло, що екологічне виховання сьогодні не повинно обмежуватися виключно розширенням поінформованості школярів. Реальним постає той факт, що шкільні заняття повинні базуватися на реалізації психо ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net