Регіональні центри народних промислів і ремесел

Для гуцульського орнаменту, що вкриває майже всю поверхню предмета, характерною є велика різноманітність геометричних мотивів і їх комбінацій. Це кола, півкола, трикутники та інші елементи, що в народі дістали такі назви: «пшенички», «колосочки», «слізки», «кривульки». (Демонстрація виробів із деревини.)

Висновок. Як ми бачимо, усі види декоративно-ужиткового мистецтва відповідають двом вимогам: вони є предметом повсякденного побуту й водночас прикрасою житла. Усім їм притаманне орнаментальне оздоблення, яке містить у собі художні особливості певного регіону країни. Кожний предмет оригінальний, неповторний, вражає багатим розмаїттям форм та оздоблення. Знайомство з народною творчістю — це шлях до пізнання власної історії, долучення до культури наших предків, збагачення свого духовного світу.

А тепер наші експерти підрахують загальну кількість отриманих балів за правильні відповіді й визначать, хто ж у нас сьогодні заслуговує на звання «знавець народної творчості».

VI. Закріплення нових знань

Бесіда

— Назвіть найпоширеніші види декоративно-ужиткового мистецтва в Україні.

— Які з перелічених видів поширені у вашому краї?

— Чим можна пояснити виникнення певних видів ремісництва в різних регіонах країни?

VIІ. Повторення основних понять теми

Традиція -— елементи культурної спадщини, що передаються від покоління до покоління й зберігаються в соціальних групах протягом тривалого часу.

VIІ. Інструктаж до виконання практичного завдання

— — Хто з вас вишивав хрестиком? • Виконайте творче завдання.

— Перед вашими очима — схеми певного малюнка, виконані за допомогою клітинок, із позначенням кольору ниток.

— На смужці паперу в клітинку за допомогою кольорових олівців або фломастерів створіть ескіз орнаменту для рушника, використовуючи кольорову гаму відповідно до певного регіону.

— На дошці учитель вивішує невеличкі довідкові таблиці з позначенням кольорів, характерних для виробів певного регіону: Полтавщина — голубий, сірий, відтінки синього та зеленого; Київщина — червоний і чорний; Поділля — червоний, жовтий, синій, зелений, голубий, чорний.

Навчальний матеріал викладено в повному обсязі. Мета уроку досягнена. План повністю виконаний.

На цих підставах можна вважати, що методи та прийоми викрадання були обрані вірно, учні засвоїли новий матеріал, гіпотеза підтверджена.

Таким чином, у світовій культурі нового типу глобальні культурні зразки та стилі життя поєднуються з регіональною ідентичністю, що сьогодні набула більшого значення як політична чи класова ідентичність, що вже відходять у минуле.

Можна виділити декілька чинників, що впливатимуть на подальший розвитокукраїнської культури, а саме:

1) поглиблення національного самопізнання та самоусвідомлення;

2) створення умов для існування, розвитку, співпраці та змагання розмаїтих філософських, релігійних, літературних, образотворчих, музичних течій, напрямів, шкіл, тобто дійсне ствердження свободи духовної творчості;

3) врахування світового культурного досвіду, усвідомлення власної національної культури як ланки світового культурного процесу, співучасть у світовому культурному обміні за умов визнання пріоритету загальнолюдських цінностей та усвідомлення землі як спільного дому усього людства;

4) всебічне використання резервів національної культурної традиції, можливостей національної ментальності, орієнтація на створення оригінальних культурних цінностей, що мають не лише національне, але й загальнолюдське, світове значення, адже останнє і є критерієм зрілості культури.

Першочергові напрямки розвитку сучасного українського мистецтва:

– створення комплексної статистичної картини функціонування української мови в різних сферах суспільного і культурного життя – і розробка на цій основі реальної програми її емансипації;

– рішуча переорієнтація видавничих потужностей України на видання україномовної літератури, особливо наукової та підручників для шкіл і вузів;

– значне збільшення уваги засобів масової інформації, насамперед телебачення та місцевої преси (які особливо консервативні) до популяризації української історії та культури, зокрема і з метою впливу на формування культурних потреб;

– здійснення програм видання наукових праць з історії України, історії української культури та мистецтва, народознавства, літературної та мистецької спадщини;

– збільшення асигнувань на розвиток науки і культури, модернізація її матеріально-технічної бази;

– розширення мережі театрів, філармоній, виконавських колективів, музеїв, бібліотек, книгарень;

– підтримка регіональних культур та збільшення культурної ролі обласних і районних центрів, міст з історичними культурними традиціями;