Використання психологічних способів впливу в процесі навчання

Педагогіка: історія і сьогодення » Використання психологічних способів впливу в процесі навчання

Сторінка 5

конкретності виразних засобів (слова з конкретним змістом підвищують сугестивність, а слова з абстрактним змістом зменшують її);

особливості теми (чим вище ступінь абстракції в описі образу, тим менше сила його навіювального впливу);

мовної динаміки (основні прийоми для підвищення сугестивності впливу мовлення: м’якість і сила голосу, використання ефекту несподіваності повідомлення);

музичного супроводу (особливо ритмічного).

Найважливішим способом психологічного впливу в спілкуванні є переконання. Переконання — це аргументований, свідомий словесний доказ власних ідей, думок, вчинків. Переконання лише тоді дійове, коли спирається не тільки на слова, а й на справи, емоції, ефекти зараження, навіювання й наслідування. Ті педагоги, які вміло користуються під час спілкування з учнями всім набором психологічних механізмів, досягають великих успіхів у своїй діяльності.

На основі вивчення соціально-психологічної теорії та педагогічного досвіду спілкування переконання й навіювання вирізняють як два основні способи комунікативного впливу. Кожен з них має свою специфіку. Для того щоб переконання як метод взаємодії було максимально дійовим, воно має задовольняти певним вимогам:

зміст і форма переконання повинні відповідати рівню вікового розвитку особистості (у молодшому шкільному віці на прикладі казок, билин, фантастичних розповідей, далі на прикладах вивчення реального світу);

переконання повинно будуватися з урахуванням індивідуальних особливостей учня; необхідно знати справжню життєву позицію слухача;

переконання повинні містити як узагальнені положення (принципи і правила), так і конкретні факти, приклади; значною є роль наочно-образного матеріалу;

під час переконання часто виникає необхідність аналізувати факти поведінки, які однаково відомі співрозмовникам; це допомагає паралізувати можливі сумніви як щодо дійсності самого факту, так і в істинності висунутого загального положення;

переконуючи інших, педагог повинен глибоко вірити в те, що він повідомляє.

Умовами ефективності переконуючої взаємодії є:

забезпечення сили взаємодії, що визначається її змістом та авторитетом того, хто переконує. Чим краще ставлення учня до педагога, тим краще він приймає його переконання;

урахування під час побудови переконання особливостей психічного складу того, кого переконують. Для цього педагогу треба знати тип нервової системи вихованця, уявляти зону його найближчого розвитку в навчанні та вихованні. Наприклад, учень має сильний, неврівноважений тип нервової системи. У нього переважає процес збудження над процесом гальмування. Педагогу варто побудувати переконання таким чином, щоб воно не викликало додаткових емоцій, не сприяло б посиленню збудження;

урахування інтелектуально-емоційного стану того, хто переконує, і того, кого переконують, у момент їх взаємодії. Наприклад, учень надмірно збуджений, у нього домінують негативні емоції. Педагог, не враховуючи це, починає переконувати учня в неправильності його поведінки. Неважко здогадатися, що цей педагогічний акт приречений на невдачу.

Метод переконання буде дійовим тільки за умови єдності в ньому думки, почуття та вольового стимулювання.

У його застосуванні доцільно враховувати структуру переконання: знання — почуття (емоції) — поведінка. Перші два компоненти неможливо і не треба відокремлювати один від одного. Звертаючись до раціонального в учнів, озброюючи їх знаннями, педагог продумує, як додати переданим знанням більшу силу емоційного впливу.

Велике значення має аргументованість, доказовість висунутих положень, схвильованість педагога, його переконаність у правильності своїх слів, готовність захищати свої погляди. Це виражається в словах яскравих, надихаючих, що захоплюють уяву слухачів, що хвилюють їх, що запам’ятовуються надовго.

Переконання досягає мети, якщо воно сприймається слухачем вільно, без силового натиску з боку того, хто переконує. Результативність переконання залежить також від слів і вчинків педагога. Неприпустима розбіжність слова і справи.

Переконання й навіювання часто настільки тісно пов’язані між собою, що їх не можна чітко диференціювати. Загальні риси переконання й навіювання такі: 1) основний засіб впливу — слово; 2) за результатами впливу в більшості випадків важко визначити, відповідний акт поведінки є результатом навіювання чи переконанням. Переконання, сказане млявим, байдужним тоном за безжиттєвої міміки викладача, навіть за умови бездоганної логіки часто виявляється марним, так само як і навіювання неможливе, якщо порушуються закони логіки.

Отже, переконання та вербальне (словесне) навіювання взаємозалежні і часто виступають як єдиний комплексний засіб впливу на психіку людини. Переконання повинно мати навіювальний характер, так само як і навіювання повинно підготувати ґрунт для переконання. Основну відмінність переконання від навіювання можна вважати умовною, тому що в будь-якому разі слово діє як на свідомість, так і на підсвідомість та на почуття. Та сама думка може бути висловлена й у вигляді переконуючого впливу, і у вигляді навіювання, оскільки крім словесної форми, що виражає зміст інформації, у контексті завжди реалізуються компоненти педагогічної діяльності, які можуть підсилити чи послабити цей зміст.

Страницы: 1 2 3 4 5 6



Захист власних проектів
Такі можливості забезпечує метод „Захист власних проектів”. Він спрямований на активізацію розумових здібностей учня, формування у нього критичного мислення, осягнення насамперед себе як особистості. ...

Історія розвитку багатодітної сім’ї
На рубежі 19 і 20 століть родини в багатодітними. Релігія і звичаї того часу підтримували такий сімейний уклад. Відмова від народження дітей або переривання вагітності були величезним тяжким гріхом. ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net