Психологічні передумови активізації пізнавальної діяльності учнів 10-11 класів на уроках з дисципліни «Технології»

Педагогіка: історія і сьогодення » Використання інформаційно-комунікаційних технологій для активізації пізнавальної діяльності учнів 10-11 класів під час уроків технологій » Психологічні передумови активізації пізнавальної діяльності учнів 10-11 класів на уроках з дисципліни «Технології»

Сторінка 3

Цікаве навчання не виключає вміння працювати із зусиллям, а навпаки, сприяє цьому.

Загальна теорія інтересу, що розроблялася радянськими психологами (Б.Г. Ананьєв, М.Ф. Бєляєв, Л.І. Божович, Л.А. Гордон, С.Л. Рубінштейн та ін.), розкриває матеріалістичний підхід до цієї складної проблеми. Поняття «інтерес» не умоглядно[1]. Воно відображає об’єктивно наявні стосунки особистості які проявляються в результаті впливу реальних умов життя, діяльності людини.

Витоки інтересу лежать у суспільному житті. В інтересі виражено єдність об’єктивного і суб’єктивного. Психологія вважає, що за допомогою інтересу встановлюється зв’язок суб’єкта з об’єктом. Все, що становить предмет інтересу, взято людиною з об’єктивної дійсності. Проте предметом дослідження в інтересі для людини, є далеко не все, а лише те, що має для неї необхідність, значимість, цінність і привабливість. Педагогічний підхід до вирішення цього питання має полягати в тому, щоб:

 оголювати в педагогічному процесі об’єктивні можливості цікавих сторін, явищ навколишнього життя;

 порушувати і постійно підтримувати у школярів стан активної зацікавленості (а не байдужості) навколишніми явищами, моральними, естетичними, науковими цінностями;

 усією системою навчання і виховання цілеспрямовано формувати інтерес як цінну властивість особистості, що сприяють її творчій активності, її цілісному розвитку .

Інтереси – результат формування особистості. Вони супроводжують її розвиток і сприяють йому. Дослідження радянських психологів стверджують, що формування інтересу – не замкнутий у собі автономний процес. Воно зумовлено соціальним оточенням, сферою і характером діяльності не тільки самої людини, а й людей, що її оточують процесами навчання і виховання, що володіють особливими стимулами збудження інтересу, колективом, активністю самої особистості, її позицією та її роллю у діяльності колективу.

Сучасна дидактика, спираючись на новітні досягнення педагогіки і психології, бачить в інтересі ще більші можливості і для навчання, і для розвитку, і для формування особистості учня в цілому. В навчанні фігурує особливий вид інтересу – інтерес до пізнання, як його тепер прийнято називати, пізнавальний інтерес. Його сфера – пізнавальна діяльність, у процесі якої відбувається оволодіння змістом навчальних предметів і необхідними способами або вміннями та навичками, за допомогою, яких учень одержує освіту.

Загальновідомо, що навчати приємніше і радісніше того, хто хоче навчатися, хто відчуває задоволення від своєї навчальної праці, хто виявляє інтерес до знань. І, навпаки, важко і прикро навчати тих, хто не має бажання пізнавати нове, хто дивиться на навчання, на школу як на важкий тягар і хто часом чинить опір кожному починанню вчителя, кожному, навіть розумному впливу з боку.

Тому, проблема інтересу в навчанні стала і стоїть донині. Аналіз психологічної структури пізнавального інтересу призвів радянських психологів (С.Л. Рубінштейн, Л.А. Гордон, О.М. Леонтьєв) до висновку, що це суто особистісна освіта, зв’язана з потребами, в якій злито в органічній єдності, представлені всі важливі для особистості процеси: інтелектуальні, емоційні, вольові.

Інтерес виступає як важлива особистісна характеристика учнів 10-11 класів на уроках предмета «Технології» і як інтегральне пізнавально-емоційне ставлення школяра до навчання. Інтерес є віддзеркаленням складних процесів, що відбуваються у діяльності та її мотиваційній сфері. «Зробити навчальний предмет цікавим, – писав О.М. Леонтьєв, – це, значить, зробити його дійсним або створити знову певний мотив, а також створити відповідні цілі школярів». «Процес формування інтересів, – зазначає Г.І. Щукіна, – відбувається в діяльності, структура якої складає об’єктивну основу розвитку пізнавальних інтересів». За зовнішніми проявами інтересів школярів, учителю треба прагнути шукати, знаходити більш глибокі відносини сенсу навчання, його мотивів, цілей, емоцій і всіх інших мотивів даного учня.

Особливе значення для виховання зрілих форм навчально-пізнавальних інтересів у юнацькому віці мають самостійні форми навчальної діяльності, розгортання форм самоконтролю і самооцінки. Резервами є стійкі інтереси до виявлення узагальнених закономірностей у навчальному предметі і до способів добування знань, інтерес до спільної колективної навчальної роботи й інтерес школярів до використання їх у соціально-значущих видах діяльності.

Інтерес виступає перед нами як:

 виборча спрямованість психічних процесів людини на об’єкти та явища навколишнього світу;

 тенденція, прагнення, потреба особистості займатися саме даною галуззю явищ, даною діяльністю, яка приносить задоволення;

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7



Досвід реалізації західних та вітчизняних моделей щодо підтримки дітей з обмеженими функціональними можливостями
Сучасна політика держави щодо людей з обмеженими функціональними можливостями - це результат її розвитку протягом останніх 200 років. Значною мірою вона відображає загальні умови життя, а також соціа ...

Наочні методи виробничого навчання
Значну роль у системі методів виробничого навчання відіграють методи, що ґрунтуються на різних типах наочності. У сучасній дидактиці поняття наочності охоплює різні види сприймання (зоровий, слуховий ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net