Штучне освітлення в майстерні предмета «Технології»

Враховується система робочого освітлення (загальне або комбіноване) та джерела світла (лампи розжарювання або газорозрядні).

Поряд з величиною освітленості нормуванню підлягають параметри якості освітлення, які значною мірою впливають на зорову працездатність людини.

Загальне освітлення (незалежно від системи освітлення) повинно відповідати встановленим нормам стосовно нерівномірності освітлення в зоні розміщення робочих місць. Відповідно до вимог СНиП II-4-79 відношення максимальної освітленості до мінімальної допускається не більше: для робіт I- III розрядів при люмінесцентних лампах – 1,5, при інших джерелах світла -2; для робіт IV-VII розрядів – відповідно 1,8 та 3.

Розрахуємо систему загального рівномірного освітлення з лампами розжарювання для виробничого приміщення, в якому виконуються зорові роботи високої точності (розряд ІІІв).

Розміри приміщення: довжина а = 12 м, ширина b = 5 м, висота Н = 3,2 м. Приміщення має світлу побілку: коефіцієнт відбиття Р(стелі) = 70%, Р (стін)= 50%. Висота робочих поверхонь (столів) hр = 0,7 м. Для освітлення прийнято світильники типу УПМ-15, які підвішуються до стелі; відстань від світильника до стелі hс = 0,5 м. Мінімальна освітленість за нормами Е = 200 лк.

Визначаємо висоту підвісу світильників над підлогою

hо = Н – hс = 3,2 – 0,5 = 2,7 м.

Для світильників загального освітлення з лампами розжарювання потужністю до 200 Вт мінімальна висота підвісу над підлогою відповідно до СНиП II-4-79 повинна бути 2,5–4,0 м, залежно від характеристики світильника. В нашому випадку hо відповідає цій вимозі.

Висота підвісу світильника над робочою поверхнею дорівнює:

H = hо – hр = 2,7 – 0,7 = 2,0 м.

Рівномірність освітлення досягається при відповідному співвідношенні відстані між світильниками L і висоти їх підвісу h. Визначимо рекомендовану відстань між світильниками:

L= 0,7h = 0,7 × 2 = 1,4 м.

Необхідна кількість світильників становить:

N = (а×b) : L2 = (12×5) : 1,42 = 15,3.

Приймаємо 14 світильників, враховуючи розміри приміщення розміщуємо їх у два ряди по 7 штук.

Показник приміщення і становить:

i = (a×b) : ( h×(a + b)) = (12× 5) : (2× (12 + 5)) = 1,76

За таблицею знаходимо коефіцієнт використання = 0,58 для світильника УПМ-15 при і = 1,75, р(стелі) = 70%, р(стін) = 50%.

Світловий потік одного світильника, а значить і лампи, оскільки за конструктивним виконанням у світильнику встановляється лише одна лампа, дорівнює

Фл = (ЕSК3Z) : N = (200×60×1,3×1,15) : (14×0,58) = 2209 лм.

За таблицею вибираємо лампу Б-150 потужністю 150 Вт, світловий потік якої становить 2100 лм. Хоча це значення на 5% менше розрахункового, однак не перевищує встановлену норму – 10% <Фл < + 20%.

Сумарна електрична потужність усіх світильників, встановлених у приміщенні становить:

Рсв = Рсв N = 150× 14 = 2100 Вт.

Висновки до другого розділу

Є значне різноманіття програм, які призначені для використання як засоби навчання, так і універсального змісту, які можна використати і використовується в педагогічній практиці вчителя предмета «Технології». Для активізації пізнавальної діяльності учнів 10-11 класів на уроках предмета«Технології» необов’язково використати всі наявні ІКТ. З усієї різноманітності наявних педагогічних програмних засобів не усі вони задовольняють педагогічним вимогам. Це пов’язано, передусім, з тим, що в розробці такого роду педагогічних програмних засобів не завжди беруть участь педагоги, а колектив авторів складається з одних програмістів та інженерів. Найбільш ефективними є педагогічні системи, які розроблялися колективами, що включають досвідчених програмістів і передових педагогів. Саме у цьому поєднанні виявилося можливим реалізація багатьох ідей впровадження ІКТ в освіту. У найдосконаліших з розроблених систем гнучкість інструменту у поєднанні з простотою його використання дозволяє учителеві предмета«Технології» не маючи професійних навичок програмування роками не звертатися за допомогою до програміста.