Загальне подання про пізнавальні процеси

Сторінка 4

Є кілька рівнів психологічного поділу інформації зі ступеня її значення: свідомий, напівсвідомий і несвідомий. Свідомий - це рівень, пов'язаний з нецентрованою увагою. Він містить у собі ту частину одержуваних людиною відомостей про світ, що сприймається найбільше чітко.

Напівсвідомість містить у собі те, що сприймається з неуважною увагою, не завжди усвідомлюється й у цей момент не дуже важливо для людини. Проте, це може бути усвідомлено й описане словами, тому що представляється в реальних відчуттях і образах.

Несвідоме - це та частина сприйманої інформації й інформації, що переробляє людиною,, що він взагалі не усвідомлює й тепер не може описати словами або представити у відчуттях і образах. Це те, що не перебуває й взагалі не може бути в сфері уваги в будь-який момент часу. Наприклад, людина може розглядати уважно якусь деталь художньої картини. У цей момент вона буде представлена в сфері його свідомості. У той же самий час своєю периферичною свідомістю людина може напівсвідомо сприймати обстановку в приміщенні, де перебуває картина, шляхи необхідності описати її. Але ні в цей момент, ні в який-небудь іншій він не може виразно й переконливо пояснити, а значить - усвідомити й описати словами те, чому його увагу залучила саме ця, а не яка-небудь інша деталь картини.

Кожний з названих ознак: свідомість, напівсвідомість і несвідоме - виконує в житті людини й у пізнанні їм навколишнього світу свою, специфічну функцію. Свідомість за допомогою уваги виділяє в навколишньому найбільш важливу для людини в цей момент частина інформації; напівсвідомість містить у собі те, що може в будь-який момент знадобитися для розумної організації поводження, але зараз ще не дуже необхідно; несвідоме містить те, що важливо для керування поводженням і роботою організму людини на рівні рефлексів.

Існують різні психологічні теорії уваги. Одна з найбільш відомих - моторна теорія уваги Т. Рибо. Він, уважав, що увага, незалежно від того, є воно ослабленим або посиленим, завжди пов'язано з емоціями й викликається ними.

Є ще одна теорія, теорія установки, запропонована Я.Н. Узнадзе. Установка, на думку Я.Н. Узнадзе, прямо пов'язана з увагою. “На основі актуальної в кожному даному випадку установки у свідомості суб'єкта виростає ряд психічних утримувань, пережитих їм з достатнім ступенем ясності й виразності для того, щоб . могти орієнтуватися в умовах ситуації".

Цікаву теоретичну концепцію запропонував П.Я. Гальперин.

Види уваги:

Природна увага дана людині із самого його народження у вигляді вродженої здатності вибірково реагувати на ті або інші зовнішні або внутрішні стимули, що несуть у собі елемент інформаційної новизни.

Соціально-обумовлена увага складається в ході життя в результаті навчання й виховання пов'язане з вольовою регуляцією поводження, з виборчим реагуванням на об'єкти.

Безпосередня увага не управляється ніким, крім того об'єкта, на який воно спрямовано й котрий відповідає актуальним інтересам і потребам людини. Опосередкована увага регулюється за допомогою спеціальних коштів (тестів, слів і ін.).

Історію розвитку уваги, намагався простежити Л.С. Виготський у розділі своєї культурно-історичної концепції їхнього формування. Культурний розвиток уваги укладається в тім, що за допомогою дорослого дитина засвоює ряд штучних стимулів - коштів, за допомогою яких він далі направляє своє власне поводження й увагу.

Загальна послідовність культурного розвитку уваги по Л.С. Виготському полягає в наступному: “Спочатку люди діють стосовно дитини, потім він сам вступає у взаємодію з навколишніми, нарешті, він починає діяти на інших і тільки наприкінці починає діяти на себе . Спочатку дорослий направляє його увага словами на навколишні його речі й виробляє, таким чином, зі слів могутні стимули - вказівки, потім дитина починає брати активну участь у цій вказівці й сам починає користуватися словом і звуком як коштами вказівки, тобто звертати увагу дорослих на його предмет, що цікавить,".

У шкільному віці наступає перелом у розвитку, що характеризується тим, що спочатку зовні опосередкована увага поступово перетворюється у внутрішнє опосередковане, і згодом займає основне місце серед всіх його видів.

Резюме.

Функціональні можливості в навчанні пізнавальної діяльності:

озброює знаннями, уміннями, навичками;

сприяє вихованню світогляду, моральних, естетичних якостей учнів;

розвиває їхні пізнавальні чинності, особистісне утворення, активність, самостійність, пізнавальний інтерес виявляє й реалізує потенційні можливості учнів;

прилучає до пошукової й творчої діяльності.

Гра:

сприяє розвитку пізнавальних чинностей учнів;

стимулює творчі процеси їхньої діяльності;

сприяє розрядженню напруженості;

знімає стомлення;

створює благополучну атмосферу навчальної діяльності, відслідковує навчальну діяльність;

сприяє розвитку інтересу до навчання;

Страницы: 1 2 3 4 5



Суспільно-політичні умови розвитку освіти у Давній Греції в епоху полісної демократії
В ІІІ - ІІ тисячоліттях до н.е. у Греції, на Криті й деяких інших островах Егейського моря виникла самобутня культура зі своєю писемністю. Від піктографії до клинопису, до складового письма, така ево ...

Система національного виховання у поглядах Г. Ващенка
Історична доля українського народу склалася так, що він постійно мав відстоювати своє право на вільне, незалежне ні від кого існування. Чи то в кривавій борні з відкритими ворогами-загарбниками, чи д ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net