У навчанні контроль служить перевіркою реалізації навчальних цілей – сформованості в учнях запланованих знань і умінь. Однак виконувані їм функції трохи ширше.
Функції контролю в навчанні:
перевірочна – перевірити реалізацію певної цілі навчання – знання чи вміння учня, яке він набував в процесі навчання;
оцінююча – встановити рівень реалізації певної цілі навчання;
діагностична – встановити недоліки і помилки у сформованих вміннях і знаннях;
навчальна – повторити і закріпити пройдений матеріал;
стимулююча – спонукати учнів до подальшої роботи;
коректувальна – вдосконалити деякі знання і вміння учнів, змінити викладацьку роботу для усунення виявлених недоліків і помилок у формуванні певних вмінь і навичок.
Основними етапами контролю в навчанні є:
Підготовка контролю.
Перевірка
Оцінювання.
Корекція
Структурними компонентами контрольно-оціночної діяльності (за Л.М. Фрідманом) є:
ціль контрою;
об’єкт контролю, оцінки і корекції;
еталон, з яким порівнюється об’єкт;
зміст контролю;
результат контролю;
критерій оцінки;
оцінка у формі розгорнутої характеристики об’єкта з точки зору обраного критерію;
відмітка;
засоби корекції;
результат корекції як новий об’єкт контрольно-оціночної діяльності.
Підготовка до контролю полягає у формулюванні цілі контролю, описі еталону, розробці критеріїв, норм оцінювання, виборі виду, форми і методу контролю, підготовці змісту.
Ціль контролю – найчастіше – перевірка відповідної навчальної цілі (повної чи частковий), відповідає функціям контролю. Проконтрольованими повинні бути всі навчальні цілі.
Еталон контролю – ідеальний результат навчальної діяльності (ціль навчання), зразок, з яким порівнюються реальні (фактичні) результати, що демонструються учнем.
Об'єкти контролю – реальні результати навчальної діяльності.
Зміст контролю – конкретні завдання, питання, що застосовуються в контролі.
Види контролю виділяються на основі місця контролю в процесі навчання:
початковий (попередній) – визначення міри готовності до навчання;
поточний – спосіб одержання оперативного зворотного зв'язку;
періодичний – застосовуваний після закінчення визначеного навчального періоду;
заключний (підсумковий) – визначення навченості учня – досягнення навчальних цілей.
Форми контролю – способи організації зовнішніх умов контрольно-оцінної діяльності:
за кількістю учнів, що одночасно беруть участь в контролі:
індивідуальний (окремі учні);
груповий (у підгрупах);
фронтальний (вся група).
за суб’єктом контролю:
зовнішній (перевіряє викладач);
взаємоконтроль (перевіряє учень учня);
самоконтроль (перевіряє сам учень).
за місцем організації навчання:
аудиторний контроль;
позааудиторний контроль;
за формами занять:
контрольна робота
колоквіум;
залік;
іспит.
Методи контролю – способи організації самого контролю (подачі його змісту, характеру виконання завдань і т. п.):
спостереження;
усна перевірка (опитування, співбесіда);
письмова перевірка (контрольна робота, диктант, твір, реферат);
лабораторно-практична робота (звіт, графічна робота, розробка проекту);
програмований контроль (тестування).
Власне контроль являє собою процес порівняння, встановлення однаковості чи розбіжності об’єкту та еталону і частіше називається перевіркою – процес порівняння, звірення реальних результатів навчання з еталонними.
Оцінювання – установлення ступеня однаковості (розходження) реальних результатів навчання з еталонними. Оцінювання починається ще на етапі підготовки до контролю і полягає у встановленні критеріїв і норм оцінювання.
Критерії оцінювання – параметри еталона – результату навчання (уміння учня): правильність (відсутність помилок), якість, швидкість, своєчасність виконання.
Норми критеріїв оцінювання – значення критеріїв, розподілені за певними рівнями (наприклад: «відмінно» – повністю правильно, якісно, своєчасно, «добре» – повністю правильно, але дещо неякісно і/або несвоєчасно, «задовільно» – 1–2 помилки; «незадовільно» – більше 2 помилок).
Оцінка – вираження результатів оцінювання. Види представлення оцінки:
словесна (письмова чи усна) – вираз оцінки на словах: схвалення чи осудження, рецензія, критика, характеристика, обґрунтування, пояснення, вимова.
Школа та поза сімейні інститути, як чинники формування
статеворольових установок особистості молодшого школяра
Батьківська сім’я важливий - фактор морального (в т. ч. сексуального) виховання дітей, але належної сексуальної просвіти вона не дає і дати не може. Це роблять інші, поза сімейні інститути, і передов ...
Характеристика шляхів навчання діалогічного
мовлення
Існують різні шляхи навчання діалогічного мовлення, з яких можна виділити два основні. Перший шлях – «згори вниз» - навчання діалогічного мовлення розпочинається зі слухання діалогу зразка з його под ...
Читання як вид навчальної діяльності
Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>