Поняття та функції контролю в управлінні діяльністю та навчанням

У навчанні контроль служить перевіркою реалізації навчальних цілей – сформованості в учнях запланованих знань і умінь. Однак виконувані їм функції трохи ширше.

Функції контролю в навчанні:

перевірочна – перевірити реалізацію певної цілі навчання – знання чи вміння учня, яке він набував в процесі навчання;

оцінююча – встановити рівень реалізації певної цілі навчання;

діагностична – встановити недоліки і помилки у сформованих вміннях і знаннях;

навчальна – повторити і закріпити пройдений матеріал;

стимулююча – спонукати учнів до подальшої роботи;

коректувальна – вдосконалити деякі знання і вміння учнів, змінити викладацьку роботу для усунення виявлених недоліків і помилок у формуванні певних вмінь і навичок.

Основними етапами контролю в навчанні є:

Підготовка контролю.

Перевірка

Оцінювання.

Корекція

Структурними компонентами контрольно-оціночної діяльності (за Л.М. Фрідманом) є:

ціль контрою;

об’єкт контролю, оцінки і корекції;

еталон, з яким порівнюється об’єкт;

зміст контролю;

результат контролю;

критерій оцінки;

оцінка у формі розгорнутої характеристики об’єкта з точки зору обраного критерію;

відмітка;

засоби корекції;

результат корекції як новий об’єкт контрольно-оціночної діяльності.

Підготовка до контролю полягає у формулюванні цілі контролю, описі еталону, розробці критеріїв, норм оцінювання, виборі виду, форми і методу контролю, підготовці змісту.

Ціль контролю – найчастіше – перевірка відповідної навчальної цілі (повної чи частковий), відповідає функціям контролю. Проконтрольованими повинні бути всі навчальні цілі.

Еталон контролю – ідеальний результат навчальної діяльності (ціль навчання), зразок, з яким порівнюються реальні (фактичні) результати, що демонструються учнем.

Об'єкти контролю – реальні результати навчальної діяльності.

Зміст контролю – конкретні завдання, питання, що застосовуються в контролі.

Види контролю виділяються на основі місця контролю в процесі навчання:

початковий (попередній) – визначення міри готовності до навчання;

поточний – спосіб одержання оперативного зворотного зв'язку;

періодичний – застосовуваний після закінчення визначеного навчального періоду;

заключний (підсумковий) – визначення навченості учня – досягнення навчальних цілей.

Форми контролю – способи організації зовнішніх умов контрольно-оцінної діяльності:

за кількістю учнів, що одночасно беруть участь в контролі:

індивідуальний (окремі учні);

груповий (у підгрупах);

фронтальний (вся група).

за суб’єктом контролю:

зовнішній (перевіряє викладач);

взаємоконтроль (перевіряє учень учня);

самоконтроль (перевіряє сам учень).

за місцем організації навчання:

аудиторний контроль;

позааудиторний контроль;

за формами занять:

контрольна робота

колоквіум;

залік;

іспит.

Методи контролю – способи організації самого контролю (подачі його змісту, характеру виконання завдань і т. п.):

спостереження;

усна перевірка (опитування, співбесіда);

письмова перевірка (контрольна робота, диктант, твір, реферат);

лабораторно-практична робота (звіт, графічна робота, розробка проекту);

програмований контроль (тестування).

Власне контроль являє собою процес порівняння, встановлення однаковості чи розбіжності об’єкту та еталону і частіше називається перевіркою – процес порівняння, звірення реальних результатів навчання з еталонними.

Оцінювання – установлення ступеня однаковості (розходження) реальних результатів навчання з еталонними. Оцінювання починається ще на етапі підготовки до контролю і полягає у встановленні критеріїв і норм оцінювання.

Критерії оцінювання – параметри еталона – результату навчання (уміння учня): правильність (відсутність помилок), якість, швидкість, своєчасність виконання.

Норми критеріїв оцінювання – значення критеріїв, розподілені за певними рівнями (наприклад: «відмінно» – повністю правильно, якісно, своєчасно, «добре» – повністю правильно, але дещо неякісно і/або несвоєчасно, «задовільно» – 1–2 помилки; «незадовільно» – більше 2 помилок).

Оцінка – вираження результатів оцінювання. Види представлення оцінки:

словесна (письмова чи усна) – вираз оцінки на словах: схвалення чи осудження, рецензія, критика, характеристика, обґрунтування, пояснення, вимова.