В науково-педагогічній літературі немає однозначного визначення поняття педагогічної занедбаності. Разом із поняттям "педагогічна занедбаність" (Г. Медвєдєв, В. Давидов) можна зустріти "соціально-педагогічна занедбаність" (А. Бєлкін), "діти з відхиленням в етичному розвитку" (В. Обухів), "важко виховуваний" (А. Кочетов).
Проблема педагогічної занедбаності в психолого-педагогічній літературі не є досить вивченою. Саме поняття "педагогічна занедбаність" в сучасній теорії і практиці часто вживається як синонім поняттю "важкі діти". Проте між ними є певна відмінність - поняття "педагогічна занедбаність" характеризує процес навчання і виховання дитини, а "важкий" - вказує на результати такого виховання і навчання. Педагогічно занедбаний учень, який "випадає" на певний період із навчально-виховного процесу школи, рано чи пізно стає "важким".
Російська педагогічна енциклопедія поняття "педагогічна занедбаність" розглядає як стійке відхилення від норми в моральній свідомості та поведінці дітей, обумовлені негативним впливом середовища та недоліками виховання.
Педагогічний словник під редакцією Кирова це ж поняття розглядає як відхилення у нормі поведінки особистості, що обумовлене недоліками виховання. У педагогічній енциклопедії поняття "педагогічна занедбаність" розглядається як відхилення від норми поведінки, в учбовій діяльності, обумовлене недоліками навчально-виховного процесу.
С. Гіль пропонує наступне визначення педагогічної занедбаності - це нерозвиненість дитини, відставання у розвитку, викликане педагогічними причинами та піддається корекції педагогічними засобами.
Тобто, проаналізувавши дані підходи до визначення педагогічної занедбаності, виділивши загальні риси, на які вказують автори, ми будемо дотримуватися наступного визначення. Педагогічна занедбаність - це стійке відхилення від норми в поведінці, навчальній діяльності, що проявляється в нерозвиненості, неосвіченості та невихованості дитини, відставання у розвитку, що обумовлено впливом сім’ї, школи, навколишнього середовища. Власне, ця проблема викликана педагогічними причинами, і, отже, усувається за допомогою корекції педагогічними способами та засобами.
Під педагогічною занедбаністю розуміють такий стан особистості, який є наслідком неправильної організації вчителем навчальної роботи.
Вона обумовлюється такими чинниками:
недоліками в навчально-практичних і соціально-етичних знаннях учнів молодшого шкільного віку;
недоліками в розвитку рис і якостей особистості;
недоліками в набутті соціальних ролей у суспільстві;
недоліками у взаємостосунках із оточуючими;
недоліками в реалізації власної особистості в шкільному колективі.
Розглянемо сутність педагогічної занедбаності учнів молодшого шкільного віку в дидактичному аспекті. Для неї є характерними певні ознаки, динаміка та прояви.
У дошкільному віці це:
а) неуспішність у рольовій грі як провідному виді діяльності;
б) непідготовленістю до навчання у школі, яка проявляється у несформованості уявлень дитини про навколишнє середовище віковим можливостям, у дисгармонійній емоційно-вольовій сфері, нерозвиненості психічних процесів, відсутністю або слабкою мотивацією навчання, невміння виділяти конкретні навчальні завдання у грі чи інших видах діяльності;
в) відхилення у поведінки.
Педагогічна занедбаність молодших школярів характеризується:
а) психологічною і етичною непідготовленістю до навчання, в основі якої - незбалансований розвиток індивідуально-психологічних якостей особистості, що є наслідком виховання у сім’ї, навчання і виховання у дитячому садку чи школі;
б) неуспішністю, важкістю у навчанні, наявністю прогалин у засвоєних знаннях;
в) несформованістю пізнавальних інтересів;
г) несформованістю особистісно-значущих пізнавальних мотивів навчання;
ґ) наданню учнями переваги грі, в якій його супроводжує успіх;
д) нерозвиненістю якостей спілкування;
е) неадекватною самооцінкою.
У зв’язку з вище зазначеним ми можемо виділити певні стадії "розвитку" занедбаності. А саме.
Перша стадія припадає на дошкільний вік і виникає у результаті неправильного виховання у сім’ї, через помилки вихователів дошкільних закладів, що призводить до несприятливого становища дитини в колективі.
Друга стадія - це наслідок низької психологічної і педагогічної підготовки до шкільного навчання. У молодших школярів з’являються початкові форми негативного ставлення до норм і правил поведінки в дитячому колективі. Основною причиною цього є відсутність успіху в навчанні.
Третя і четверта стадії проявляються здебільшого в підлітковому віці, коли учні не мають можливості не мають можливості реалізувати себе в групі тощо.
В. О Сухомлинський про особливості функціонування
колективу
Щоб уміло здійснювати педагогічно продуманий навчально-виховний процес у колективі, кожному вчителеві слід мати чіткі уявлення про основу функціонування дитячого колективу. Основою існування дитячого ...
Методика проведення ігрового заняття під
час вивчення предмету «Історії України», на тему: «Козаки на території України»
Тема: Підсумково-узагальнюючий урок з теми «Козаки на території України» Мета: підвести підсумки доби козаччини, систематизувати та перевірити знання учнів з теми «Козаки на території України », прод ...
Читання як вид навчальної діяльності
Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>