Педагогічні умови стимулювання активності студентів вищих педагогічних навчальних закладів до фізкультурної діяльності

Педагогіка: історія і сьогодення » Педагогічні умови стимулювання активності студентів вищих педагогічних навчальних закладів до фізкультурної діяльності

Сторінка 7

У кінці експериментального дослідження кількість студентів, у котрих було виявлено низький рівень активності, зменшилася в експериментальній – до 7 осіб (4,8%), у контрольній – до 47 (31,1%).

Позитивними були кількісні та якісні зміни в студентів з достатнім і середнім рівнем сформованості активності. Якщо на початку дослідження таких студентів було в експериментальній групі відповідно 40 (27,4%) і 42 (28,8%), а в контрольній – 41 (27,1%) і 42 (27,6%), то в кінці в експериментальній – 58 (39,7%) з достатнім і 37 (25,4%) з середнім рівнем, а в контрольній – 45 (29,6%) та 46 (30,3%) осіб відповідно. Наведені цифрові дані свідчать, що значної різниці в кількісних показниках по даним рівням не виявлено. Але якщо простежити якісні зміни серед студентів експериментальної та контрольної груп, варто зауважити, що отримані показники складені значною мірою за рахунок “переходу” в експериментальних групах студентів з низьким рівнем активності до груп з більш високим рівнем сформованості даної якості. Наочно отримані дані представленні у вигляді діаграми (рис. 2).

Підпис: Рис. 2. Динаміка змін рівня сформованості активності студентів експериментальної та контрольної груп до фізкультурної діяльності протягом експериментальної роботи

Таким чином, результати проведеного дослідження є підставою для таких висновків:

1. Вивчення педагогічної теорії та практики фізичного виховання у вищих педагогічних навчальних закладах свідчить, що у вирішенні завдань стимулювання активності студентів до фізкультурної діяльності існує низка проблем методологічного та практичного характеру. Протиріччя між декларативним і реальним ставленням до фізичної культури відбивається на стані здоров’я, фізичному розвитку й підготовленості студентів, їхніх ціннісних орієнтаціях, ставленні до власного фізичного та психічного благополуччя, майбутній професійній діяльності.

2. Стимулювання активності до фізкультурної діяльності вимагає врахування у навчально-виховному процесі таких напрямів впливу: особистісного (формування адекватної самооцінки, позитивної Я-концепції, розвиток гуманістичної спрямованості студента), професійного (оволодіння елементами професійної техніки), профілактичного (оволодіння прийомами і засобами попередження професійних захворювань), активізуючого (підвищення працездатності), релаксуючого (засвоєння прийомів релаксації, подолання психофізіологічних бар’єрів), соціального (засвоєння навичок міжособистісної взаємодії, вмінь співпраці в колективах).

3. У процесі дослідно-експериментальної роботи доведено, що стимулюванню активності студентів до фізкультурної діяльності сприяє дотримання наступних педагогічних умов, пов’язаних сутнісними зв’язками:

– впровадження у практику викладання методів і засобів активізації студентів до фізичної культури та спорту;

– розширення сфери фізкультурної діяльності студентів за рахунок позааудиторних форм роботи;

– забезпечення тісного взаємозв’язку фізичного виховання з професійною орієнтацією особистості майбутнього педагога, де фізкультурна діяльність – один із способів реалізації професійних планів і намірів, життєвого призначення, умова успішного виконання соціальних і професійних функцій.

4. Доведено, що стимулюванню активності студентів вищих педагогічних навчальних закладів до фізкультурної діяльності сприяє взаємопов’язана система академічних занять та позааудиторних форм діяльності, а саме: ранкова гігієнічна гімнастика, фізкультхвилинки під час самостійних занять, прогулянки, заняття у групах загальної фізичної підготовки, секційні заняття з різних видів спорту, спортивні змагання, спортивно-розважальні свята, туризм, самостійна робота з розвитку фізичних якостей.

5. Для визначення рівня сформованості активності студентів до фізкультурної діяльності у дослідженні встановлено такі критерії: ставлення до навчальної дисципліни “Фізичне виховання”; сформованість мотивів фізкультурної діяльності; систематичність самостійних занять фізичними вправами; динаміка фізичного розвитку студентів протягом формувального експерименту.

На основі встановлених критеріїв у дослідженні визначено наступні рівні активності студентів до фізкультурної діяльності: низький (негативно-конфронтаційний); середній (адаптивно-репродуктивний); достатній (активно-репродуктивний); високий (активно-творчий).

6. Реалізація обґрунтованих педагогічних умов та системи дієвих заходів надали змогу досягти позитивної динаміки змін у сформованості активності до фізкультурної діяльності. У студентів експериментальної групи зафіксовано істотне підвищення рівня сформованості досліджувальної якості значною мірою за рахунок “переходу” студентів з низьких до груп з більш високим рівнем даної якості. По всім визначеним критеріям активності до фізкультурної діяльності студенти контрольної групи залишились на рівні близькому до початкового.

Страницы: 2 3 4 5 6 7 8



Формування поняття про геометричні фігури
За програмою з математики вже у 1 класі (ще до вивчення чисел першого десятка) вводиться поняття геометричної фігури. В цей час увага дітей зосереджується на властивостях предметів, розміщення їх на ...

Витоки соціального виховання
Еволюційно склалося, що людина-розумна може вижити тільки в суспільстві. А для того, щоб це суспільство не розвалилося, були потрібні певні правила співжиття між особинами даного виду. Та якщо в твар ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net